Діагностична робота. Читання мовчки "Зимовий ліс"

ПРОЧИТАЙТЕ ТЕКСТ. ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ПРОЧИТАННЯ ПЕРЕХОДЬТЕ ДО ЗАПИТАНЬ, ПОВЕРНУТИСЬ ДО ТЕКСТА МОЖЛИВОСТІ НЕ БУДЕ, ТОМУ ЧИТАЙТЕ СТІЛЬКИ РАЗІВ, СКІЛЬКИ ПОТРІБНО ДЛЯ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ.

Зимовий ліс

Як сильно чарує прогулянка зимовим лісом!

Ліс, вкритий пухнастим та м'якеньким снігом, здається, що навкруги немає ніяких кольорів, окрім білого. Дерева просто завалені сніжними простирадлами, на гілках ялинок купи снігу, які схожі на шапочки. Кожна гілочка обвисла під вагою снігової навали, полегшення дерево отримує після падіння снігу - гілка розпрямляється. Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

Повітря свіже, небо чисте та ясне. Прозирається сонце крізь невеличкі хмаринки, через що сніг блищить, ніби земля посипана тисячами діамантів. Кожен виблискує і переливається всіма барвами веселки, аж боляче дивитись на це природнє багатство.

Сьогодні мороз. Приємно скрипить сніг і хрумтить під ногами, пахне прохолодою. Сніг чудово ліпиться у снігові фігурки, можна зліпити будь-що - дати волю фантазії. Погляд завмирає на снігових кульках, коли ліпиш їх у руках, - це справжні витвори мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Під час прогулянки варто радувати птахів смаколиками: хлібом чи пшоном, адже їм важко здобути їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити.

Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Здається, що навкруги немає ніяких кольорів, окрім якого?

На що схожа купа снігу на гілках ялинок?

Чому здається, що земля блищить тисячами діамантів?

Яка погода описана у творі?

Завдяки чому можна дати волю фантазії?

Яке зображення відповідає тексту?

Який рівень шуму в лісі?

Про яких птахів згадано у тексті?

Чиї можливі сліди видно на снігу?

Вставте пропущені слова відповідно до тексту.

Сонце взимку сідає       [рано, пізно]. Ось вже рожевіє       [гілка, сніг, небо] на капелюшках ялинок, а білі         [осоки, сосни, берізки] самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між          [дерев, кущів, парканів].       [сонце, небо, хмари] червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок        [місяця, сонця, неба] вже можна побачити.