Діагностична контрольна робота за 7 клас

Як відомо, у колишньому СРСР діти в школі завжди          [змушені, змушенні, змушині, змушинні] були користуватися ручкою. Може, зараз і           [по-іншому, по іншому],        [про те, проте] свого часу вже з першого класу все відбувалося не            [по-людськи, по людськи]: ось вам ручка – і тепер лише нею        [пишимо, пишемо] прописи. А, наприклад, люди, які навчалися в школі в країнах Європи,           [говорять, говорють], що вони там послуговувалися олівцем, а ручку використовували тільки вчителі        [за для, заради, для] виправлення помилок,            [допущиних, допущених, допущенних, допущинних] у роботі.

Яка,             [здавалося б, здавалосяб], різниця? А вона неймовірна! Річ   [у, в] тім, що коли який-небудь фінський Йоханнес помилявся в слові varapuheenjohtaja, то він,            [помітив, помітивши, помітевши]недолік, завжди міг стерти хоч усе й написати знову              [по правилам, по правилах, за правилами]. І отримував за свою роботу високий бал. Коли ж наша дитина припускалася помилок, їй доводилося все закреслювати. І якщо недоліків   [і, й] виправлень було забагато, учителька роздратовано трясла зошитом і кричала.

       [В чому, У чому]тут суттєва різниця? Коли працюємо олівцем, то не боїмося схибити, адже помилку легко виправити: просто охайно           [підітремо, підітримо, підітрімо], а потім            [перепишім, перепишемо, перепишим] – і кінець!            [Дякуючи, Дякуя, Завдячуючі, Завдяки]цьому дитина             [передусім, перед усім, передусим, перед усим]розуміє, що помилятися не страшно. Коли ж малеча пише ручкою, то робить це із жахом.

От тобі й дурничка – олівці чи ручки...

Доберіть заголовок до цього тексту.

Визначте основну думку тексту.