Діагностична, 9 клас, 3 частина

у якому частини об'єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників і сполучних слів

яке складається з двох або кількох частин, що з'єднуються сполучниками і одне з яких є залежним від іншого;

яке складається з двох або кількох частин, з'єднаних сполучниками і рівноправних між собою

у якому одна частина за змістом і граматично залежить від іншої і з'єднується з нею за допомогою сполучника чи сполучного слова

Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі.

Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.

Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.

Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло, дерева віддзеркалювали його.

двокрапка

тире

кома

крапка з комою

Ягорове подвір'я порожнє, щітка в глині стирчить, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправної втрати.

Протягом усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, що зможе докорінно змінити все..

В'юниться стежка поміж очеретами, іде Єлька туди, куди сама стежка веде.

Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими.

У темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущині, і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вологість, де-не-де блимають далекі вогники.

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

З’ївши вареника, я падаю в натоптані снігом санки, дядько Себастьян умощується на передку, і ось уже кінь виносить нас у широкий засніжений світ, де у паморозі срібно туманіють верби.

Блищали од сонця стерня і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

3

4

5

6

Я пам’ятаю - сніг на землю падав, і припадав до мерзлої землі, а батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі.

Я пам’ятаю - сніг на землю падав і припадав до мерзлої землі, а батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі.

Я пам’ятаю: сніг на землю падав, і припадав до мерзлої землі, а батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі.

Я пам’ятаю: сніг на землю падав і припадав до мерзлої землі, а батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі.

Як немає сили, то й світ немилий.

Усяк правду знає, та не всяк про неї дбає.

Закон життя один: вірно служити своїй державі.

А кожен з нас і плаче, і сміється в обіймах днів.

і підняв до неба осіннє листя.

піднявши до неба осіннє листя.

так що піднялось до неба осіннє листя.

піднялось до неба осіннє листя.

Битим шляхом стелиться туман з півночі холодний вітер мчить.

Протягом усієї минулої зими я відчував щось має статися в цьому світі.

Натягне дощ свої осінні струни торкне ті струни пальчиком верба.

Раніше встанеш більше діла зробиш.

На очах посивіли кульбаби — б’ють зозулі у дзвони весни.

Не козак вклонявся королеві — король схиляв голову перед козаком!

А серце чуло: біда близько.

Нас кличе у мандри дорога, нам грає чарівна струна.