Діагностична, 8 клас, 4 частина

Нікого тут нема, крім мене й господині.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Довкола розкошують некошені і нетолочені бур’яни.

Ще здалеку заманячили на дорозі сани зазеленіла присипана снігом ялинка.

До княжої світлиці ввели Богуна міцно зв’язаного сирівцями.

Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак.

Вимочені й підпалені сонцем стерні зчорніли.

Я впізнав у ньому лелеку званого ще гайстром чи бузьком.

У її руці погойдується кимсь напакована торбинка.

Затягнута скалками вода була схожа на застигле блакитне шумовиння.

Поверхня заводей оточених з берегів напівусохлим комишем і очеретом пастельна гола.

Мур побілений вапном огороджує просторе подвір’я.

В сутінках Шептало розгледів віз вантажений картоплею.

Потоцький якось довідався про розставлену йому козацьку пастку.

Явори й долини залила імла і, несміливі й кволі, встали зорі

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені ми входимо в ліс.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Нависло низько хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чайки.

Як справжній митець, Галина Кальченко вміла захоплюватись, природною була її глибока схвильованість перед виявами людської мужності… .

Життя – як ріка.

Школа – як неспокійний гомінкий вулик: гуде, шумить, сповнений дитячим галасом.

Як представник радикальної партії І.Франко багато роз’їжджав по Галичині.

А пісня наростаючи пливла над берегом.

Сад нахиливши срібні віти пісні пташині пригадав.

Піратський танк мчав палаючи.

Край річки ставши на плотину рибалка вудочку закинув.

Обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

А в просторих покоях темним мохом засланих зеленими вітами прикрашених світлими візерунками позолочених сама Королівна Зелених Борів стояла.

На місто насувалася важка хмара чорна схожа на велетня.

А дуб стоїть незламно, незважаючи ні на що.

Ідучи до школи, почався дощ.

Старий Дніпро, розливши плесо сиве, ген-ген в спокійнім мареві дріма.

Вражений Валентин словами вчителя, захопився історією своєї країни.

прості й складні

повні й неповні

поширені й непоширені

односкладні та двоскладні

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

1,2

1,2,3

3,4,5

4,5

1

2

3

4

5

Зранку над горизонтом несміливо сходило сонце.

Десь за селом на гонах далеких вже ніч.

Тут на Майдані зібралися свідомі українці

Зустрінемося на наступному тижні в середу.

Я, тільки тепер, побачив село, нужденну купу солом’яних стріх.

Я тільки тепер побачив село, нужденну купу солом’яних стріх.

Я тільки тепер побачив село - нужденну купу солом’яних стріх.

Я тільки тепер побачив село нужденну купу солом’яних стріх.

означенням

додатком

обставиною

прикладкою