Діагностувальна робота. Робота з літературним твором (письмово). За твором Юлії Смаль «Про сміливість, допомогу та вдячність».

Почавши читати текст мовчки, прослідкуй скільки слів ти прочитаєш за 3 хвилини. Зафіксуй цю цифру і продовжуй читати далі. Запиши кількість прочитаних слів. Потім дай відповіді на запитання. Роботу потрібно виконати за 40 хвилин. Не поспішай! Але будь уважний!

Про сміливість, допомогу та вдячність

В океані живуть величезні хижаки – акули. Вони дуже небезпечні, немає у воді істоти, яка б їх не боялась… Крім маленького смугастого лося – невеликої рибки. Чому ж акули її не їдять?

Усе почалося дуже-дуже давно. Земля ще була молода, сонце світило яскравіше, і панували у світі величезні рептилії – динозаври. Панували майже скрізь: на суші, у повітрі, але не уводі. Володаркою вод була велика біла акула.

Одного разу, саме в ті далекі часи, велика біла акула вийшла на полювання. Родина лососів ховалася в тріщині на дні моря. Їх закривали від всевидячого акулячого ока водорості. І рибки сиділи тихо, боячись навіть трошки ворухнути хвостиками.

Та один непосидючий Лососик вигукнув:

- Та ну! Сидіти цілий день у тісній ущелині не цікаво! Та й не бачив

й не бачив я ніколи цієї вашої Акули, яку всі так бояться. Краще я попливу бавитися.

І, не встигли родичі й слова сказати, чкурнув у водорості. Пірнав і тішився погожим днем, поки не помітив між каменями величезну тінь. Допитлива рибка підпливла ближче й побачила найстрашнішу тварину у своєму житті. Чудовисько завмерло з роззявленою пащею, зачепившись зубами за риф*. Воно знесилено рухало хвостом. Напівзакриті очі благали про допомогу. Маленький Лососик чимдуж помчав до страшної пащі. Один щербатий зуб, виявилося, застряг і не давав відірватися. Зябра велетня важко опадали. Потрібно швидко рятувати, бо інакше ця рибина загине!

Лососин плавав між зубами-пилами. Хоч було дуже страшно, мусив порятувати бідолаху. Смугастий малюк розхитав зуба, штовхаючи його в різні боки. От страховисько ще раз сіпнуло головою – і зуб залишився в рифі, а воно звільнилося.

Маленький Лососик від жаху зіщулився. Він розумів, що втекти від хижої пащі не встигне. Аж раптом почув:

- Дякую тобі, крихітна рибко!

Порятована зітхнула й продовжила:

- Знай, ти звільнив Акулу – володарку цих вод. Я б загинула. Дякую.

Щоб віддячити тобі, що ніколи моя родина не зашкодить твоїй. І ніхто не зможе вас образити! А ти, мій маленький друже, можеш плавати зі мною. Завжди матимеш, що з’їсти, і будеш під моїм захистом.

З тих пір морями та океанами плаває дивна пара – величезна хижа акула й маленький смугастий лососин.

(За Юлією Смаль)

Молодець!