1.Прочитай уважно текст.
ДІДОВА ПАСІКА
Біля криниці стояла величезна дубова діжка з водою. Гаряче сонячне проміння добре нагрівало воду. І Варочка щодня поливала нею квіти та вишеньки коло хати.
Якось дівчинка зачерпнула води у своє дерев'яне відеречко. Дивиться — у воді бджола плаває. Борсається, намагаться змахнути мокрими крильцями. Варочка поставила відерце й почала пильно розглядати бджолу.
Чи то бджолі закортіло скупатися, а чи води напитись? Бджілка безсило перебирала лапками. Але крильця намокли, й нічого з тих силкувань не виходило.
«Еге, вона ж не злетить, ще й потонути може!» — подумала Варочка. Проте дівчинка боялась навіть доторкнутися до бджоли. А раптом вжалить! І Варочка загукала:
— Дениску-у-у! Швидше йди сюди! Тут бджола тоне!
Дениско миттю шурхонув із вишні, де рвав ягоди на вареники. Плутаючись у картоплинні, підбіг до Варочки.
— Хто тоне? Де?
— Глянь, бджола... У моєму відеречку...
Дениско — хлопчина метикуватий. Він швиденько знайшов тоненького прутика і вихопив бджолу з води.
—І що тепер з нею робити? — подивився на Варочку. А дівчинка ніяк не могла заспокоїтись.
— Мабуть, це бджола з пасіки діда Оксена, — сказала Варочка.— Давай віднесемо її туди!
Варочка знайшла коробочку з- під сірників. Помістила туди бджілку.
У липовому гаю є ціле містечко з голубих, білих, червоних будиночків. Вулики для того пофарбував в різні кольори, щоб легше було бджолам домівку знаходити.
Біля куреня, під старою грушею сидів дід Оксен, щось стругав.
— Ваша? — Дениско розчинив коробочку, в якій ледве повзала бджола.
Пасічник неквапливо вийняв з кишені окуляри, примружився:
— Авжеж, моя! Свою худібку я завжди впізнаю.
Діти розповіли йому, як вони стали бджолі у пригоді. Дід Оксен слухав і примовляв:
— Ну й рятівнички! Оце я розумію! Дякую, що принесли мою красуню.
Він пригостив їх медом, сотовим, пахучим. А бджола тим часом вилізла з коробочки і раптом злетіла. Але високо здійнятися не змогла, сіла дідові на бороду. Пасічник не займав її.
— Нехай зігріється,— сказав, усміхнувшись.
Бджола заметушилася. Дід виплутав її з бороди, посадив па широчезну долоню. Бджола задзижчала , зблиснула золотою цяткою і зникла у верховітті старої груші.
( За Василем Чухлібом, 330 слів)
2. Виконай завдання