ДІагностувальна робота. Робота з літературним твором. "Бабусин онучок" За В. Сенцовським

1. Прочитай уважно текст

2. Дай відповіді на запитання

   Бабусин онучок

   Чи то золотий соняшник гойднувся біля похиленого тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір'я баби Стехи? Старенькій уже дуже важко розпізнати. Сидить вона на дерев'яному ослінчику біля чепурненької хати, на колінах спрацьовані руки тремтять - купаються у щедрому сонячному промінні. А довкола, посеред трави й бур'янцю - зграйка білих ромашок, ніби загадкові сузір'я.

   - Добридень, бабуню, - дзиґою крутнувся біля неї Андрійко, - ото послала мати, щоб я обірвав вишні. Каже, що вже доспіли, щоб не обсипалися. А ви, мабуть, самі нездужаєте?

   - Еге ж, нездужаю - таки, - старенька привітно глянула на сусідського хлопчика.

   - Зате я, бабуню, швидко - швидко все обірву, - запевняє Андрійко. - Тільки листя посиплеться, от побачите!

   Баба Стеха, спираючись на ціпок, дріботить до дверей, шукає в сінцях і виносить полотняну торбинку. Хлопчик чіпляє її через плече й чимдуж біжить у садок. Коли бабуся підійшла до розлогої вишні, Андрійко вже спритно осідлав найвищу гілку. Між зеленим листям тільки його сорочка біліє.

   - Не гойдайся, онучку, - застерігає старенька, - бо доведеться ловити тебе.

   - Не бійтеся! - гукає згори хлопчик. Зате мені звідси можна небо дістати!

   - Еге ж, - клопочеться старенька. - Небо чи й дістанеш, а штани можеш залишити на он тому сучку.

   Сидить Андрійко вгорі, між небом і землею, обриває соковиті ягоди й думає про бабу Стеху. Хороша вона. Завжди пригощає яблуками та вишнями, не свариться, коли якийсь бешкетник залізе до неї в садок.

   Вже давно живе вона самотньо, от і роздає нехитрі гостинці сусідським дітлахам.Андрійко глянув униз. Бабуся сперлася на палицю, така маленька і суха, як маківка.

   - Бабуню, а де ваші внуки? - поцікавився хлопчина.

   - Далеко, ой, далеко, - хитає головою старенька. - Онучок, як місяченько, одненький. Мабуть, і виріс уже...

   - А чому він не їде до вас? - не вгаває Андрійко.

   - Мабуть, клопоти не пускають. Уже й листи не пише ... - важко зітхає бабуся.

   Замовкла. Ще нижче схилилася на палицю.

   - Не барися там, Андрійку, - стривожилася. - Дереву вже важко тримати тебе.

   Хлопчик хвацько зістрибує на землю. Увесь обмурзаний вишнями. Пузата торбина відтягує йому руку. Баба Стеха полегшено зітхає:

   - От і гаразд.

   - Прийду до вас і яблука трусити, та нехай ще трохи соком наллються, - каже Андрійко.

   - Еге ж. Уночі так гупають, так гупають, що аж у хаті дзвенить.

   На ґанку хлопчик висипає блискучі вишні у велику емальовану миску.

   - Бери, Андрійку. Може, мама вареників наліпить. А мені вистачить.

   Хлопчик спокійно дивиться на стареньку, на сиве її волосся, й раптом каже:

   - Бабусю, а візьміть - но мене внуком ...

   За Володимиром Сенцовським

Визнач жанр прочитаного твору:

До кого прийшов хлопчик?

Як звати головного героя твору?

Розповідь в творі ведеться від імені ...

З чим порівнює автор хлопчика?

Що допоміг бабусі обривати хлопчик?

Чому Андрійко допомагав бабусі обривати вишні?

Куди клав зірвані вишні хлопчик?

"... Андрійко вже спритно осідлав               [коня, кішку, найвищу гілку]."

Скільки онуків у баби Стехи?

Що цікавило хлопчика?

Чому Андрійко запропонував бабусі вважати його онуком?