Діагностувальна робота . Робота з літературним твором

Що сталось з горобиною восени ?

Якими були горобина і ялина після перших заморозків?

Які птахи прилетіли до горобини?

Якими стали плоди горобини після перших морозів?

Встанови послідовність подій у тексті.

Оберіть події, які дійсно відбувалися в тексті (декілька правильних відповідей);

Оберіть продовження речень

Що зробила ялина з горобиною після того, як прилетіли птахи?                                     [перестали бути подругами;, ласкаво торкнулася зеленими гілками, ялина засумувала]

Випишіть з тексту речення, в якому сказано, що росло на деревах. ( Речення записати з великої літери, без тире, в кінці поставити відповідний розділовий знак)

ГОРОБИНА

Горобина і ялинка стояли поряд. Зовсім близенько одна біля одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині — листя і грона жовтогарячих плодів.

Прийшла осінь. Дихнула прохолодою раз, другий. Пожовкли на горобині листочки, і кожний плодик став червонішим. А ялинка зовсім не змінилася. Хвоїнки зелені-зелені, а шишки як позолотилися влітку, такими й лишились. Ялинка дивилась на свою подругу і милувалась нею. Яка то вона гарна стала!

Та налетів буйний осінній вітер, загойдав горобину і почав зривати з неї листя. Посипалось воно жовтим дощем додолу. А ялинка не злякалася вітру. Настовбурчила колючі голочки,

поколола вітер — він і полетів геть від неї. Не злякалися вітру і плодики-намистинки на горобині. Міцно-міцно вхопилися вони за гіллячки, щільніше притулилися одна до одної і зовсім почервоніли.

«Для кого ти приготувала ці плоди? — тихо спитала горобину ялинка. — Вони ж у тебе зовсім несмачні. Хіба що тільки червоні».

Горобина мовчала. Що скажеш? Справді, її плоди гіркуваті і терпкі-терпкі. Ніхто не зважиться покуштувати. Уночі лягли перші заморозки. Уранці, хоч і визирнуло сонце, проте не потеплішало. У небі захололи табунці хмар, і довкола зробилося тихо, як у вусі. У цю ранкову тишу ні ялинці, ні горобині не хотілося розмовляти. І вони стояли мовчазні й задумливі.

І раптом високо в небі хтось ніби зачепив срібну струну. За нею другу, третю... Ближче й ближче. І вже зовсім недалеко, злившись у ніжну мелодію, забриніло над горобиною і ялинкою дзвінко, прозоро. Наче війнув і злегка зашумів вітер. Кружляючи, підлітали якісь напрочуд гарні птахи. Це були омелюхи. Вони прилетіли до горобини, покинувши на зимовий час свій холодний край. І горобина радо пригощала далеких чубатих гостей червоними, мов жар, плодами, вже не терпкими, а солодкими після перших морозів.

«То ось для кого ти їх берегла», — промовила, погойдуючись, ялинка і ласкаво торкнулась зеленими гілками своєї подруги.

Г. Демченко