Діагностувальна робота "Другорядні члени речення"

Мені поля задумливо шептали свої ніким не співані пісні.

Обмерзлі гілки дрімають на деревах.

Іти полями радісно мені.

Під вишнею розлогою струмочок гомонить.

Пливе густе надхмар’я, високе та блакитне.

На десерт подали кисіль з вишень.

Троянди – білу, кремову й червону - зрізав я не без жалю.

Я вірші став писать під вечір голубий.

Сонце не могло пробитись крізь вікові дерева.

Б Будуть всюди вчуватися мені сумні перебори кобзи.

Бажання освіжитися підсилювало прохолодне й бурхливе море.

Сьогодні білий сніг іти вже поривався.

Ми діти сонця і тепла.

Озеро Синевир знаходиться В Карпатських горах.

Львів – столиця Галичини.

Найкраще місто на землі для мене ти, мій Львове.

звіробій – трава, дівчина – красуня, грузинка – дівчина.

жук короїд, жаднюга вовк, трава звіробій.

хлопець – богатир, Дніпро ріка, вовк – жаднюга.

гора Говерла, гриб паразит, заєць русак.

Уранці випала роса.

Здалеку було чути грім.

Діти побігли збирати груші.

Павло здригнувся від холоду.

Стрункі берези, білі мов оголені до пояса соромливо стояли між дубами (В.Винниченко).

Пташка сіла на гілку, повертіла довгим як перо хво­стиком і пурхнула (В.Винниченко).

Верби ніби схилились над нами (В.Винниченко).

Щось сильно вибухнуло збоку як могучий потік (В.Винниченко).

Ліс зустрів мене, як друга, горлиць теплим воркуванням…(М. Рильський).

Шевченко, як поет, відомий у всьому світі (З газ.)..

Як справжній син трудового народу, Іван Франко розглядав народні та свої власні пісні поряд (О.Дейг).

Не треба забувати заслуг Рильського, як перекладача.

Стежина, як лоза виноградна пнеться по білій стіні гори (О. Кобилянська).

І спалахнула полум’ям трава, і зарясніли, як веселка, квіти (Є. Гуцало).

За дванадцятьма мостами сивий Дніпро встає ( А.Малишко).

Лункі октави дальніх голосів запише обрій у вечірній простір (Л.Костенко).

Дуб навпроти кидав тінь на грядки (З журн.).

І місточок через річку брама замикала (С.Руданський).

Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіслав (М.Рильський).

Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать… (Т.Шевченко).

Впевнено я почуваю себе у рідному домі (О.Довженко).

Ніч впала мороком глибоким (В.Козаченко).

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала (А.Малишко).

Ідуть дівчата в поле жати (Т.Шевченко).

Котились оповиті вечірніми димами степи (М.Стельмах).

Мова є акумулятором усіх змін у політичному і культурному житті суспільства (З газети).

Італієць втратив будь-яке бажання вертатися додому.

Над обрієм дотліла й згасла сонячна заграва.

На клумбі чорніли бутони сонних троянд.

Червоне небо яснішало та яснішало.

Повівав холодний вітрець.

Вчора був вихідний день.

Автобус був набитий пасажирами вщент.

Юрко здригнувся від несподіваного оклику.

Вдень припікало сонце

Ми навмисне пішли тією дорогою.

Василина насилу встала з воза, взяла клунок, подякувала чоловікові, й пішла межею.

І в небі й на землі було розлите розкішне щастя пишного літнього ранку.

Гусенята щипали траву, ловили комарів і мух, і зовсім не збиралися тікати.

Нам сьогодні довелося прокидатися ні світ ні зоря.

Юрко відсмикнув руку, витяг з кільця серветку, звичним рухом заправив її за комір, і почав сніданок.

квітка/ромашка, дуб/велетень

жук/короїд, гора/Говерла

яблуня/красуня, лікар/терапевт

інженер/дослідник, трава/звіробій

Хорол/річка, риба/івасі

Тіні почали наближатися…

Риби не було.

Було незатишно.

Мчався табун коней.

Василина крикнула й заридала.

Синє небо всипане було зорями.

Густий бур’ян був перемішаний з лозами.

Темна смуга ручаю стала значно вужча.

Сизою млою була повита ріка.

Велична й могутня була постать запорозького ватажка.

З краю неба насувались білі наче молочні хмари.

Чарівні звуки роєм вилітають із-під їхніх пальців мов золоті пташки.

Ліс неначе виринав з туману.

Потяглися довгі як море ночі.

Я сидів у своїй кімнаті і мов загіпнотизований кролик дивився на секундну стрілку годинника.