Діагностувальна робота. Читання мовчки. "Загублені рукавички" за Б.Комаром

Прочитай уважно текст.

ЗАГУБЛЕНІ РУАВИЧКИ

    Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідських дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою. Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.

    Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі. Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.

    Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.

     Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.

— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти….

— І мене лаятимуть…. — журився я.

     Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися.   А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..”

     Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не узнають, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!.

    Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно. Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися. Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.

      Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно… виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..

       Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, і у нього в руці така ж…

За Борисом Комаром

(355 слів)

Скільки слів ти прочитав(ла) за 3 хвилини?

Яким способом ти читав(ла) текст?

До якого жанру літератури належить цей твір?