Діагностувальна робота : Аудіювання 4 клас ІІ семестр

Уважно прочитайте текст 1 раз, лиш потім починайте давати відповіді на запитання.

Каштанчик

Він довгенько уже стояв і пильно дивився на тітоньку, що над дорогою продавала м’ясце свого улюбленого кабанчика. Він ди­вився їй у вічі, а бачив і чув оте м’ясце. Воно йому пахло, воно його зваблювало, але він дивився у вічі тітоньці й нетерпляче ви­чікував, коли вона помітить його пильний погляд... О, помітила!

• Що, познайомитись хочеш, чи що?

Пес закрутив хвостом.

• Як тебе звуть?

Очі у пса пожвавішали, він аж заграв, стоячи на місці.

• Може, Каштанчиком тебе звуть?

Може. Пес аж закивав головою. Мовляв, як Каштанчик, то хай і Каштанчик. А що ти мені даси?

Тітонька відщипнула трохи м’ясця та й кинула псові.

• На, покуштуй, Каштанчику.

Він схопив на льоту той кришеник — і знову дивиться у вічі. Тітонька стояла-стояла і не змогла витримати того намогливого погляду. Відщипнула ще:

• Ну на! Багато не дам.

Аж тут ще один підбігає, білий. І собі просить. Каштанчик до нього кинувся: геть, геть!

• Ну чого ти мене проганяєш? — дивується білий.

• Іди собі, тільки недалеко. Не заважай, бо все зіпсуєш. Відійшов той, білий. А Каштанчик знов у вічі тітоньки пильно дивиться. Мов зачаровує її: «Дайте, будь ласочка, хоч кісточку».

А й справді у тітоньки он кісточка лежить. «Що з неї, тієї кісточки, — подумала тітонька, — хто її купить?» Взяла її та й кинула Каштанчикові. Той схопив її на льоту і мерщій помчав, куди відійшов білий. Білий стояв у бур’яні й невідомо чого чекав. Каштанчик прибіг до нього, поклав перед самим носом кістку: «На, їж! Тільки не заважай мені в роботі». А сам повернувся до тієї тітоньки, що має таке добре серце, сів перед нею та й почав милуватися такою щирою тітонькою.

• Гарний ти, хлопче, я б тебе й до себе забрала, але ж у мене є такий самий розумний і гарний пес.

• Я так і знав, — каже раптом Каштанчик, — що в мого дале­кого приятеля є така мила й щедра господиня. Дозвольте, я ще помилуюся вами...

• Ну, на тобі ще, — кинула йому тітонька добру жменьку об­різків. (317 слів)

Молодець!