Діагностувальна робота № 8 . "Займенник"

Я люблю читати книги.

Цей м'яч - мій.

Сядь собі на місце.

Усі речення правильні.

Я люблю читати книги.

Цей день був незабутнім.

Хто з вас хоче піти до кіно?

Нікому не було цікаво слухати його.

тільки особові

тільки присвійні

тільки означальні

всі

Серце своє віддаю дітям.

У тобі - весь мій світ!

Люблю тебе, мій рідний краю!

Без тебе мені сонце не світить.

побачив (він), побував у (вони)

працювала з (вони), розшукав (вони)

відзначали в (він), образив (вона)

сказав (вони), відвідали (він)

вона

неї

її

нею

До ні/чого не треба й солі.

Не переорюй ні/кому межі.

Не первина - ні/з/чим додому!

Ні/хто не відає, як хто обідає.

У всіх нас достатньо сили, щоб витримувати нещастя інших.

Шукаємо щастя по країнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих.

Ми буваємо щасливі, тільки коли відчуваємо, що нас поважають.

Нас мучить не стільки жадання щастя, скільки бажання уславитися щасливцями.

Будьхто може оцінити чудову травневу погоду.

Дехто думав, що ніколи вже не вибереться живим із цієї ями.

Маруся про себе подумала, що ця будівля належить бознакому.

Бабуся вибирала аби-що, і це дуже непокоїло Романа.

він

вона

воно

його

заперечного

неозначеного

присвійний

особового

аби/кому, ні/скільки, хтозна/кого

що/небудь, казна/чому, який/небудь

бозна/що, будь/кого, ані/кому

ні/з/чого, бозна/кому, чий/небудь

Не знаю я, хто поступиться своєю волею.

Я чую пісню солов’я, який сховався в нетрях гаю.

Хто ввечері тобі розказує казки?

У бур’янах губилася стежка, якою ходимо до річки.

Все йде, все минає, - і краю немає...

Добре того навчати, хто хоче все знати.

Увесь Дніпро був ніби помальований.

Пильнуй свого носа, а не чужого проса.

Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.

Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається.

Той ніколи не має часу, хто нічого не робить.

Красно говорить, а слухати нічого.

що, абиякий, мій, будь-що, він

інший, такий, твій, деякий, котрий

наш, твій, я, себе, цей

хто-небудь, стільки, весь, цей, самий.

форми Н.в. та З.в.

форми Р.в.

форми М.в.

форми Н.в.

Ми тоді ще були дітьми і, може, не одразу розуміли всю велич першої науки першого свого вчителя (В. Кучер).

Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у тебе знов та ж доріжка в клас, Той же явір наш Під вікном у школі (А. Малишко).

Вчителько моя, зоре світова, Раднице моя на Вкраїні милій (А. Малишко).

Минали роки, і кожен з нас усе більше і глибше усвідомлював велику ціну знанням (В. Кучер).

пра-, су-, без-

за-, по-, пре-

казна-, хтозна-, будь-

ви-, від-, до-

1

2

3

4

1

2

3

4