Діагностувальна робота №8 "Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова. Складні речення"

Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя і сил.

Від туги та болю в старенької серце щемить.

Тихо вечір на місто лапу кладе і наспівує колискові.

Пахло в повітрі торішнім листом і терпкими бруньками.

За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки.

А життя було усюди і на землі, і у воді, і в повітрі.

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави.

До чужої їди солі не клади.

Чом ти не колишеш мого серця стиха?

Буде в пісні жить моя душа.

Цей хліб - то праця ваших рук, ваш піт і втома хлібороби.

З високого причалу собаку було добре видно.

Здавалося глухий зрозумів би.

Остання Митькова фраза прозвучала б навіть незрозуміло.

Усяке трапитись може на довгім віку.

Здаться ця історія розпочалася ще тоді, коли в Тані з'явилася таємниця.

На щастя її запросила до себе на село наша старша тітка.

Тварини безумовно передчувають зміни погоди.

Не такою вже безтурботною здавалась бджолина музика.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м'ято.

Твої спогади світлі, але щемливі.

Він зустрічав схід сонця.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної краси.

У гаю співають солов'ї і піснею сповіщають про весну.

Наш тренер...Дніпро перепливти.

Я піду - і...більше не прийду.

Кожен...мріяти про велике.

Україна ...знову перемогти.