Числівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні й порядкові

самостійна частина мови, що називає предмет

самостійна частина мови, що вказує на ознаки предмета

 самостійна частина мови , що означає число, кількість предметів або порядок їх при лічбі

службова частина мови, що означає число, кількість предметів або порядок їх при лічбі

за числами, родами та відмінками

за відмінками( але є винятки)

за родами та числами

тільки за числами

 можуть бути різними членами речення

лише додатком

лише означенням

лише обставиною та присудком

один, одиниця, одинак

два, двійка, подвійний

четверо, четвертий, четвірко

десять, десятеро, десятник

четверо, четвертий, четвертак

п'ятий, п'ятірка, п'ятірня

одна сота, сотня, сотник

дві третіх, третій, трійко

сім, сто два, перший

декілька, півтора, кільканадцять

сорок, сотий, три четвертих

двадцять три, вісімнадцять, третій

одна сьома, кільканадцять, восьме

обидві, сім третіх, шостий

тисячний, сто третій, нуль

мільйон, багато, півтора

сто двадцять, триста одинадцять

дев'яносто, кільканадцять

півтораста, триста сорок

кількасот, дві третіх

простий

складений

складний

стотомний, четвірка, тримісячник, третій

тридцятеро, сороковий, семеро, кількадесятий

сто, сорок сьомий, трійня, втретє

сімдесят п’ятий, вісімсот, сотка, сотий.

підмета

присудка

додатка

означення