Числівник

самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і на приналежність його комусь;

службова частина мови, яка слугує для сполуки слів та частин речення;

самостійна частина мови, яка вказує на кількість або порядок при лічбі;

самостійна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку, число, але не називає їх.

дві

три

п’ять

дев’ять

кіькісні і порядкові

прості, складні та складені

дробові, збірні, неозначено-кількісні

перше, сім, багато, тридцятого

двісті сорок три, двійка, три п’ятих, десятеро

одинадцятеро, семи, вісімдесят три, нуль цілих шість десятих

тринадцятий, восьмитисячний, двадцять п’ять, кільканадцять

три четвертих, одна друга, половина

дві п'ятих, тридцять сотих, дві десяті

чотири восьмих, чотириста два, п'ять сотих

п'ятеро, п'ять десятих, десять сотих

разом або окремо, залежно від того, яким членом речення виступають.
 

окремо (двома словами)

разом (одним словом)

через дефіс

кількість, що складається з певного числа частин цілого

кількість предметів як сукупність, єдине ціле

порядок предметів при лічбі

кількість предметів у цілих одиницях

Першого, другого, третього, четвертого, п’ятого

першим, другим, п’ятим, третім, четвертим

першому, другому, третьому, четвертому, п’ятому

шостому, четвертого, одинадцятим, двадцятому

дванадцять

двадцять три

сімдесят

чотириста

сорок вісім

три

п’ятитисячний

триста вісімнадцятий

дев’ятсот

тридцять один

двісті

сімнадцять

п’ятсот п’ятдесят п’ять

чотириста другий

кільканадцятий