Безсполучникове складне речення Варіант ІІ

Ось рипнули двері, з хати вийшла жінка, начепила на ключку журавля відро.

Пам’ятайте: треба берегти природу.

Осипається листя, гнуться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь.

Як заздрю я тій білій хмарці: вона пливе у далечінь між подруг.

У всякого своя доля і свій шлях широкий: той мурує, той руйнує.

Вірю: розум темне зло поборе.

Гляне – холодною водою обіллє.

Посієш впору – матимеш зерна гору.

Шумлять не ліси – скрипкові оркестри лунають.

Заспівала Ніна Матвієнко - зал завмер, очікуючи дива.

За вікнами жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш.

Не русалонька блукає - то дівчина ходить.

Гірко поробиш солодко з’їси.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

Не час було Мирославі братися до лука звір був надто близько.

Знаю з попелу сходять квіти.

Прийде осінь у засіках буде хліб золотий.

З тихим плескотом на берег рине хвилечка перлиста править хтось малим човенцем.

Любиш кататися – люби й саночки возити.

Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять.

Але він не міг того зробити – кричати на вулиці не личить благородним дітям.

Вітер дихне пшениці ворухнуться вусом шелесне ячмінь.

То ж не маки червоненькі то козаки молоденькі.

Не вчи плавати щуку щука знає цю науку.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

І диво дивне сталося з ним совість заговорила!