Безсполучникове складне речення. Розділові знаки.

Здається, сьогодні зі мною щасливий усенький світ.

Вітька спрагло зазирав у темні дівочі очі, мов у пречисту криницю.

Вона піснями виспівала душу, вона пісні ці залишає нам.

Пригорнеться до трави - і вона зашелестить, загомонить, помилує, обдарує пахощами.

... і весняні ниви прощаються з ним.

... прощається з весняними нивами.

... прощаючись із весняними нивами.

... весняні ниви зустрічають вечір.

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи.

У гаю, гаю вітру немає; місяць високо, зіроньки сяють.

Воду для пиття наш куточок носить аж з лісу: там вона набагато смачніша.

Трапиться слово зрадливе геть його, сину, гони!

А ще таку я вирізьблю картину зі всіх дворів збігається рідня.

Хай лине пісня в ранішні тумани хай з нею день римує біг життя.

Небо було синіше од моря море було синіше од неба.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле: не буде йому добра.

Мріють крилами з туману лебеді рожеві, сиплять ночі у лимани зорі сургучеві.

Чудовий краєвид послався понад ним: стави, лисніючи у сяєві нічнім, один до одного горнулися пестливо.

Я тягнусь догори ісам собі не вірю: від зарічки знову над нашою хатою пролітають лебеді!

переліку

зіставлення

пояснення

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Посієш вчинок - виросте звичка.

Мати вірила: земля все знає.

Я до моря вийшов рано - море спить.

Ударив грім - і зразу шкереберть пішло життя.

Стеле м'якенько - лиш твердо спати.

Слова - це дум моїх пташки.

У льодах - замерзлий з осені листок.

Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти: і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда.

В дідуся затремтів голос: «Ну дивись, Даньку!»

Сталось диво: тоді камінець засіяв і промінням ясним всіх людей здивував.

Зелений яр сьогодні незвичайний: хисткий туман хитається на дні.

Кращий спосіб зберегти пам'ять про добрі справи повторювати їх.

А я прислухаюсь може, рипнуть двері.

Сказано зроблено.

Переконатися пора зробиш зло - не жди добра.

безцінне «зерно істини», пізнане автором.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

саме вона становила сенс життя мудреця.

прихована в алегоричних образах.

Поплив би я на той бік човна не дають.

Мені снилось мельник я у старому млині.

А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Сонце впало на сизу хмару обрій полум’ям запалав.

перше

третє

четверте

п'яте

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

у небі жодної хмаринки.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

подуває легкий вітерець.

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками

у якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів

У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.

Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті.

Озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря.