Безсполучникове складне речення . Розділові знаки

А Нимидора не спала сон десь далеко утік од неї й пішов на очерети та болота.

Б Минають фронди і жіронди минає славне і гучне.

В Глянеш у плесі відбиті справжні зорі небесні.

Г Усі вулиці у Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами то поросли вербові кілки тинів.

А Лилась пожежі вулканічна лава стояли в сивих кратерах сади.

Б Тріщи не тріщи минуло Водохреща.

В Вовки зимою виють близько людського житла мороз збільшиться.

Г Микола пізнав дівчину й не впізнав вона була не вербівська.

Д Остап знемігся і зовсім розхворівся його палила гарячка.

А Оглянуся назад ледве видно в туманах стежину.

Б Доріг немало я люблю одну.

В Широка річка спокійно дрімає в легкому тумані чорне небо безперестанку сіє росу.

Г Я сьогодні забарилась батько занедужав.

Д Оглянуся назад ледве видно в туманах стежину

А Сіяв дрібненький дощик темрява знов стала густішою.

Б На дівчині була дуже бідна одежа рукави на сорочці були ледве поцяцьковані полівкою та маленькими блідими зірочками.

В Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Г Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

Д Коло повітки на току два Кайдашеві сини поправляли поди під стіжки жнива кінчались починалась возовиця.

А Клюють ліщину співом коси дзвенить широкий шлях.

Б А вгорі вже блідли зорі западала пізня осіння ніч.

В Перед вікном широка бита путь по ній чужі байдужі люди йдуть.

Г Пишно займались багрянії зорі колись навесні любо лилися в пташиному хорі пісні голосні.

Д Ударимо гучно у дзвони всесвіт обійде луна

А Підіймаю в осіннє небо очі і бачу летять журавлині ключі.

Б Світили зорі з вишини вбрання ритмічно шелестіло.

В Чайка сіла на воду чекай доброї погоди.

Г Раду ожив перший він підняв руку і важко спустив на її плече.

Д Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні й розкидає кругом.

А Сном блакитним заснули поля одягла білу шубу земля.

Б Багато пташок теж мирно і дружньо щебече лише заздрісний ворон викрикує в темному ярку.

В Весна вдягла у зелень віти в дуба уже курличуть в небі журавлі.

Г Холодний розум підказував злістю не допоможеш.

Д Півень хвоста волочить незабаром випаде сніг.

А На щебінь часто ми до Сущенка ходили за це платили нам щоденно четвертак.

Б Зорі рясно всіяли небо наступний день буде сонячний.

В Я пам’ятаю у забої рубали вугіль шахтарі.

Г Дорогу нам не стелять тільки рожі навпроти віє вітер сніговий.

Д Літає радість навкруги дзвенять пташки в садах рясних.

А Запарувала рілля тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі.

Б Сонце за хмари сідає наступного дня погода зіпсується.

В Одна печаль лиже серце хлопця з дитинства байстрюком дражнять.

Г За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням грім розпанахує тишу.

Д Біля людських осель багато синиць весна буде холодною

А Поглянь у землю падає насіння і умирає задля воскресіння.

Б Без любові зав’януть квіти стане сірим безликим світ.

В Журавель прилетів незабаром лід зійде.

Г У пробуджену ниву лягають зернини у своє лоно приймає їх тепла рілля.

Д Багатому щастя убогому трясця.

А От і дощик почав накрапати це волога на землю прийшла.

Б Вискочила вона надвір й бачить лежить дід посеред обійстя на купі соломи та чумацьких пісень виспівує.

В У небі зорі заблищали розлилася скрізь пітьма.

Г Стоять дерева білі й дивовижні ще й пташечка так весело співає.

А Під вікном з’явились проліски біленькі крокуси вже зацвіли малі.

Б Навколо місяця видно кільце чекай вітру.

В З прозорого неба по-літньому світило сонце жодна хмарка не заступила його.

Г Зайшов до хати Олена покірно пригорнулася до нього й мовчала.

Д Ще сивої давнини наші предки слов’яни помітили між погодними явищами та живою природою існує тісний зв’язок.

А У такі хвилини нападала на Олену тривога гіркі сумніви закрадалися в душу.

Б Уранці проти сонця туман дощу не буде.

В Жінки тяжко зітхали й витирали хусточками очі чоловіки ж похилили голови й чаділи махрою.

Г Новопризначеному голові селяни були раді хлопець молодий і розумний.

Д Почула таку звістку Олена змертвіла на місці

А Пам’ятаю вийшли ми з нею за село на шлях широкий.

Б На Спаса шити до кінця днів сльози лити.

В Веселий ясний весняний ранок горить на сході мало не половина неба.

Г До неї люди говорять не чує й не слухає.

.

Д Заграло сонечко в синім небі зранку заквітчана стежинка вдаль біжить

А Татарин вхопив налякану на смерть дівчину за неї вчепився з усієї сили Павлусь.

Б Я збагнув батьки не дійшли згоди.

В Посади калину хай червоні грона похиляють низько до землі гілля.

Г Синиці починають зранку пищати уночі буде мороз.

Д У степу гуркотіли трактори над головами шугонула якась нічна пташка перелякано пискнула мигнула сивими крильцями й зникла в темряві.

А Услід за саньми сніг вихрився завірюха дужче й дужче зривалася.

Б Навколо мурашника кипить життя дощу не передбачається.

В Лаврін не поганяв волів він забув про воли й тільки дивився на Мелашку.

Г Стоїть явір над водою на воду схилився сидить козак у неволі тяжко зажурився.

Д Татові в Одесі посміхнулася доля добрі люди прираяли переселитись в оті Херсонські степи.

А З року в рік, підростаючи та розумнішаючи, робилася Явдошка все хижіша до горілки привчилася як до води.

Б Світлячки вночі світяться особливо яскраво завтра буде погожий день.

В Перед галявиною плакуча береза сипнула сльозами за нею схлипнуло невидиме джерельце й скинуло з себе клубочок туману.

Г Навіть сліди людини затерті й закриті поле сховало стежки й дороги.

Д Над польовим різнотрав’ям обважнілі бджоли перебирали невидимі струни при його корiннi темнiла волога суниця.

А Нагнав жінку якусь по дорозі везла з дівчинкою возик із мішком од млина.

Б Надворі скаженіє буря вітер гуде і жалібно в комині виє.

В Бійці заніміли вражені так незвичайно моторошно й дико вирвалась та пісня серед цієї крові вогню й загального напруження.

Г Біла хата дрімає в затишші доколисують день ясени.

Д Бiля куреня сушився сак вiн пахнув зiллям i рибою.