Безсполучникове складне речення. Кома, крапка з комою т тире в безсполучниковому складному реченні.

На вулицях каштан вже запалив свої білі свічки, акація розвісила білі грона.

Коли він торкався смичком до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музики.

Не всі серця дадуться хробаку, не всі шляхи у круг закуто; і проросте зелена рута на жовтому піску.

Сусіднє вікно було зачинене, але крізь скло видно було цілу родину довкола довгого столу.

Берези низько опустили до землі довгі коси, вже не сухі й безвільні, а живі, налиті соком, набубнявілі тільки ще дуби і граби стояли чорні, байдуже спокійні, ніби зовсім їх турбувала весна, ніби й не оживало їх коріння, не погнало по твердій корі живих соків.

Невідомо звідки налетів вітер зашуміли гіллям берези долинуло з заливних лугів могутнє іржання коней.

Було тихо, а то й вітерець рушив почало колесом сніг крутити.

Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались, нарешті море вигризло в них високі й глибокі гроти.

З дядьком Стратоном ми прощаємося вже друзями він запрошує мене приїхати з дідом у їхнє село.

Десь весело дзюрчить струмок, у скісному промінні сонця грає роєм мушва: якесь шамотіння, якісь вечірні лісові звуки долітають до чуткого вуха.

Була б охота знайдеться робота.

На устах Мірошниченка затремтіла хороша усмішка як добре, коли земля не згинає, а підносить людей.

Небо осіннє, мов квітка, марніє сохне стерня захитають лани.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Стукнули дверима у сусідній хаті сусідка вийшла з дому.

Ми ніколи не будемо мати високих і сталих урожаїв без посіву багаторічних трав вони від ранньої весни до пізньої осені нагромаджують у грунті органічні речовини.

Правда як олія вона скрізь наверх спливає.

Обізвався грибом лізь у кошик.

Все минеться одна правда лишиться.

Добре роби добре й буде!

Сади дерево замолоду на старість як знахідка.

На годину спізнишся за рік не доженеш.

Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину.

Гримлять травневі грози буяють пишно трави.

Ніколи тишу творення не руш вона життю дарує вічність.

Осінь бреде золотими садами гронами грає рясний виноград.

Вища математика віку із суми безконечно малих виникає безконечно велике.

Я дивлюся в осінньому небі майорять ген ключі журавлів.

Люблю свої обов'язки трудні свій хліб у світі чесно заробляю.

Повір незнане щось у невідому пору тебе зустріне радісним живи!

Нарешті діждалися Спаса нехай бурштиняться меди!

Не вчи плавати щуку знає свою науку.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Правильно сказав Сенека жорстокість народжується з посередності й слабкості.

Висихають краплини на склі тоне сад у вечірнім серпанку.

Синім дзьобиком ранок визбирує зорі сизий вітер знімає росу з полинів.

Я твердо знаю без розп'яття безсмертя на землі нема.

Життя прожито друзів не нажито.

Чайки сідають на воду креслять блакить ластівки.

Прошуміла за вікнами злива відгриміла за обрій гроза.

Ідеш в життя відкрий себе самого.

Не раз кажу змагайся і шукай!