Безсполучникове складне речення.

У якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.

У якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів.

У яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками.

У яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками.

Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.

Проходив дощ, а потім було зимно.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

А речення - мов зоряний разок слів - намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно.

Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б’є джерело.

Мало прожити життя — треба життя зрозуміть.

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують.

Селом знову розносились голоси: дівчата йшли ворожити.

Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу: з поля не вгавали перепілки, в скирті не спалося мишам, з озера сплескувала риба.

Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинився, вкрай здивований: біля казанка з кашею стояв гайворон з опалим на землю крилом і діставав дзьобом пахуче їстиво.

На луках туманець при самій воді стелеться — лелеки вздовж болота походжають.

Сонце гріє, вітер виє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину.