Безсполучникове складне речення

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле 

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. 

Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі червоного юдиного дерева, по білих колонах, по одежі султана. 

М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо. 

Грім гримить —хліб буде родить.

Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям, свистів стругом бондар. 

Цілісінький день у роботі: одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає.

Ти знаєш приказку: перш ніж: запалає вогонь, мусить вибухнути сірий дим.

Сонце підбилося високо вгору; надворі стало душно.

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.

Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.

Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас поважати людину.

Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі.  

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде. 

Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі. 

Слово до слова — зложиться мова. 

В одному кутку, край міста, враз щось гримнуло, показалася блискавка.