Безсполучникове складне речення

По­гляну на березограй – аж серце завмирає (Д. Луценко)

Лив дощ, дрібний, ясний (М. Коцюбинський).

Раптом виявилося, що Павка великий винахідник-конструктор (О. Копиленко)

Дощ пройшов – і Київ зеленіє (М. Рильський)

Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі.

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря.

У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.

Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті.

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле.

Гули бджоли, щебетало птаство.

Порозстають тії білії сніги, покриються травицею всі луги.

Чогось завжди так виходить: гарного гриба не знайдеш, а поганка сама в очі лізе.

Зрубав дерево – посади два (Нар. творчість)

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар.творчість)

Гаї шумлять – я слухаю (П. Тичина)

Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т. Шевченко)

Відчинили двері – вітер як дмухне, аж засвистів (Марко Вовчок)

Вірю: розум темне зло поборе (М. Руденко)

Ідеш удвох – дорога коротша.

Тиша навкруги, сплять в росі луги (О. Богачук)

Я знаю: правда переможе.

Не кидай іскри в солому: і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість)

Пам’ятайте: треба берегти природу.

Закон життя один: вірно служити своїй державі (М. Стельмах)

У товаристві лад усяк тому радіє.

Гули бджоли щебетало птаство.

У всякого своя доля і свій шлях широкий той мурує, той руйнує.

Порозтають тії білі сніги покриються травицею всі луги.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Засієш вчасно вродить рясно.

Бери до серця і затям душа творця не переквітне.

Гляне холодною водою обіллє.

На Михайла ніч ясна буде зима сніжна й красна.

Вірю з каменю б'є джерело.

Виглянуло сонце озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Дзвенять пташки в садах рясних сміються знову трави, квіти.

Одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполуч­ника або сполучного слова;

Прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником

Наявний лише один головний член

Прості речення об'єднані за змістом та інтонацією без допо­моги сполучників чи сполучних слів

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

І диво дивне сталося з ним совість заговорила!

Вітер дихне пшениці ворухнуться розкішні вусом шелесне ячмінь, похитнеться, встає.

Тут все говорить із прадавніх пір тут вічність диха тихо серед гір.

Розкажу тобі думку таємну дивний здогад мене обпік я зали­шуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік.

Літаки спустилися нижче в повітрі завили бомби.

Над болотами та озерами, в долинах рік стоять тумани, важкі хмари пливуть над селами і хуторами.

Річка ставала ширшою і глибшою, починалося царство очерету.

А я додам: любити можна поезію в добу ракет...

Гув мотор, катер пінив носом хвилі.

усім даруючи усмішки.

і сонце мріє угорі.

бо любить простір і тепло.

несе веселий дзвін бджоли.

його вітає кожен двір.

Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі червоного юдиного дерева, по білих колонах, по одежі султана.

Сулейман був зачарований розумом Анастасії, хоча великою красунею вона не була.

Настя була, як свідчили сучасники, невеличка на зріст, граціозна, музично обдарована, скромна

Важке життя в покорі й пониженні та послуги лінивим і примхуватим наложницям султана не були по душі розумній і гордій дівчині, вона будь-що вирішує поліпшити свою долю.

а потрібно його робити.

адже це не релігія.

бо набагато ефективніше його робити.

добро потрібно робити.