Безсполучникове складне речення

Дорога недалека, а час був чудовий, липневий.

Річечка слизила через мочарі та болота між зеленою осокою, між кущами терну.

Коло церкви невеличка школа: вона виходить вікнами на сінокіс.

Отара посхиляла униз голови, немов слухала того плачу тяжкого.

Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками всю долину й нагадують родючі ниви України.

Далекі гаї сизіють у легкому пару, неясно омежовані, з розпливчастими краями.

Під осінь у кожному селі немов димки димлять жертовні – копають люди картоплі.

За мурованими стінами було видно ряди чорних високих будинків, а серед двору стояло прездорове будування костьолу з червоної цегли.

Гори, вкриті ялиновими лісами, стояли ніби обгорілі після пожежі.

Осінній смерк, і хрест, й зів’ялі квіти – така є відповідь на твої питання.

Село Дрегочин розкидане на лівому полуденному березі Бугу проти самого міста Дрегочина, який стоїть на крутих шпилях на правому північному березі.

Швидко верхи гір закутались у хмари, і Карпати ніби підпирали чорну стелю з густих хмар.

Місто, що віддалік було біле від сонця, тепер важко нависало згори.

Кам’яні маси понавішувалися трохи не над моєю головою; під ними доволі глибока печера.

Синій неглибокий Дунаєць швидко плине все ніби згори, переливаючи свої хвилі по камінні, і своїм тихим шумом розвеселяє мертву тишу долини.