Безсполучникове складне речення

Половіє безмежний клин озимої пшениці, хвилюючи душу хлібороба.

А жита шелестіли тихо-тихо, ніби хотіли заколисати землю.

Здобудеш освіту - побачиш більше світу.

На дорозі, під лісом, на узбіччі - скрізь були великі кучугури снігу.

Дитинству все казковим видається – не збіднюйте душі його красу!

У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

До правди тяжко ми доходим, неправда прийметься за мить.

Мусим добре знати: крім весни і літа, є ще в нашім серці осінь і зима.

Нема без втрати перемоги, без горя радості нема.

Замовк жартівливий вітер, причаїлась верба зелена, ущухли голосні пташки.

Переконатися пора: зробивши зло – не жди добра.

Рівнина мовчала; жодного згуку не було чути.

Ластівки літають низько завтра буде дощ.

Махнула осінь в ліси вони зацвіли пурпуровими сірими та жовтими фарбами.

Рум’яна осінь хилить віти горіхи жовкнуть на ліщині.

Весело землі цвіте красується садами степами пишними лугами різнобарвними.

Ще чарівнішою стала земля тепер міріади зірок у небі зливаються з морем вогнів на землі.

Зійшли сніги шумить вода весною повіва.

Був гарячий червневий день сонце палило нестерпно.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Переконатися пора зробиш зло не жди добра.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості. 

Грицько стулив рота: вода вже сягала йому до очей.

Сашко задихався і зморився: більше години вони бігли з Сіроманцем лісом до глинищ.

Час твій прийде з долею битися, сон пропаде.

Ударили козаки веслами у воду – одскочив дуб од берега.

…та хто її не любить.

…тоді вишні цвітуть.

…літо теж живе у серці.

…коли сади буяють у цвіту.

…не покине це мене ніколи.

Моє діло теляче наїлася і в хлів.

Неук має велику перевагу над освіченою людиною він завжди задоволений собою.

 І досі сниться вийшла з хати веселая, сміючись, мати.

Колись творилися слова тепер – абревіатури.

Життя – що стерняста нива не пройдеш, ноги не вколовши.

…однак наслідуєш відомого художника.

…кому потрібна сіра маса.

…інші також про це мріють.

…але нічого для цього не робиш.

…стань порядною людиною.

щоб через них не нищилась природа.

а люди знищують розумних і вродливих.

попереджуючи один одного про небезпеку.

 там виживають тільки сильні.

своєю поведінкоюзасвідчують любов та повагу до ватажка.

Червоний півень виходить за хату й на ціле горло завзято кукурікає: буде рання весна.

Зеленіє бур’ян при дорозі, нароста на подвір’ї спориш, у кущах солов’ї-віртуози вголос вчать Вінграновського вірш.

Я знаю: слабкість – це одна з диверсій.

Хліб – не з неба: працювати треба.

На березі, неначе сивочубі діди, стояли стіжки; перехоплюючи сонце й вітер, вони тихо бриніли і струшували сльози на сніг.