БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ

у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

у якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками

Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

Проходив дощ, а потім було зимно.

А речення - мов зоряний разок слів - намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно.

Осінній вечір морозом дихав, у небі місяць немов п’ятак.

Що швидше наближався час закінчення школи, то більше було в учнів тривожних розмов про майбутній фах.

Я знаю: мова мамина — свята, в ній вічний, незнищенний дух свободи.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

завжди є

залежить від змісту речення

немає

за допомогою сполучних слів

за допомогою змісту

за допомогою інтонації

А ти трошки мене обійми, і я не змерзну (У. Самчук).

Така собі, всього у ній потроху (Л. Костенко).

Свіча затріпотіла – й світло, мов голуба, пустила в лет… (В. Стус).

Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді (Л. Костенко).

Зрадів ліс, бо почався дощ.

Знаю: весна буде рання.

Коли ідеш удвох, то дорога коротша.

з однорідними та послідовними частинами

з послідовними та неоднорідними частинами

з однорідними та неоднорідними частинами

з послідовними частинами

Все густіші на душі тумани, все лютіша на душі зима (Т. Мельничук).

Зорі крізь щілини в клуню дивились поглядом тихим, далеким, глибоким: холодно вночі усім одиноким (Л. Костенко).

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх (П. Загребельний).

Ніч запропонувала дивну забаву – змусила мільйон зірок шукати собі на землі люстерко (Люко Дашвар).

даруючи красу

і сонце дарує свої промінці

несе тепло, радість, енергію

люди милуються красою

І літо минуло, і осінь прийшла і листям пожовклим всі стежки покрила .

Зійшли сніги, шумить вода, весною повіва, земля квіточки викида, все мертве ожива .

Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева .

Хороші у степу отакі хвилинки, коли зберуться всі разом і непомітно за розмовою почнуть пісню .

Раптом вовк настрожився : йому почулися постріли.

Зрубав дерево - посади два.

Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б'є

Всякому місту - звичай і права