Безсполучникове речення (ЗНО)

Ви уявіть собі я родився в степах.

Одна турбота чола наші оре а що як в мудрі паперові горираптово влучить іскорка вогню.

Побув би у нас ще трохи ви його і говорити навчили б.

У кожного перед очима стояла ніч, тиха, зоряна сизим мороком криє вона чорнії гори, страшенні скелі.

Весело бриніли набубнявілими гілками осокори задумливо погойдувала обважнілими косами береза.

Діди дивуються такого не бувало.

Мовчи! Почують будеш битий.

І знову здалося крізь заметілі дивляться на неїзатуманені сльзьми тіточчині очі.

Стань та послухай, ти серцем відчуєш пахне живиця, пахне живиця.

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

Я знаю слабкість - це одна з диверсій.

Менше говори більше вчуєш.

Приїхали до лісу зійшло сонце.

Одгриміла гроза теплий дощ одшумів одцвіли блискавиці крилаті.

Життя легко висміяти і знецінити набагато важче у пітьмі засвітити каганчик віри та надії.

Мабуть, у кожного так буває: часто у місті село мені сниться.

Світає - тане морок в небосхилі. світає - тане сутінь на землі.

Для неї було ясно: якісь люди хочуть перешкодити концерту, але це їм навряд чи вдасться.

Дивися: час - великий диригент - перегортає ноти на пюпітрі.

Не рад явір хилитися: вода корінь миє.

Я тебе упізнав - ти мене не впізнала.

Тільки одне в тій каші недобре: казанки замалі.

Я в давню істину увірував глибоко: найвища мудрість в простоті високій.

Вже вечір зібрався у путь, до обрію лащиться вечір.

У слона болить нога, слон сьогодні шкутильга - гостював комар у нього, наступив йому на ногу.

Прийшла Покрова сиди, чумаче, вдома.

То ж не маки червоненькі то козаки молоденькі.

Вітри піснями захлинались ліси шуміли навкруги у срібні роси одягались в ранкових маревах луги.

Сонце, червоно граючи, сідало захід палав, наче пожежею.

Я довго думав мудра штука оця фінансова наука.

Клопочуться батько і мати треба дитині ім'я давати.

Є мудра книжка не жалій годин.

Очі заплющу і бачу летить чорнокрилий птах.

Правда, любов буває всяка любив вовк кобилу, та залишив хвіст і гриву.

В небі місяць лине одцвітає вечір в лузі на калині соловей щебече.

Не я пишу це мною пише Бог.

А ти співаєш душу всю проймаєш.

Мало прожити життя треба життя зрозуміти.

Тільки вітер слово скаже забринить пшениця.

Пам'ятайте серцем наша мова - пісня.

І диво дивне сталося із ним: совість заговорила!

Ідея проста: за всіма правилами науки змоделювати Київ.

Друзі розповіли подробиці: втеча готувалася давно.

Повторюю з гордістю сина: для мене лишається дивом із див моя Україна!

Прийде осінь: у засіках буде хліб золотий.

Троянда не розквітне - її спалило сонце непривітне.

Ми все-таки не клоуни - ми люди.

Лиш хатнім жити - знуда проковтне.

Ледве ступите у лаврський двір - зачарує врода старовинна.

Двері скрип - на порозі весна.

Візитною карткою Тернополя є величезне рукотворне озеро, оточене парками.

І хоч січень січе, а мені за плечем журавлі журавлять.

Тато їхав у поле на роботу, пообіцяв узяти із собою сина.

Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою.

коли стало вже дуже тепло.

але незабаром холодні дощі позбивали тендітні пелюстки.

наближалося цвітіння акацій і лип.

дбайливо доглянутий працьовитими руками.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Прокотився грім з розгоном грають блискавок шаблі пахне морем і озоном від притихлої землі.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде баритон.

І пригадалось йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

мати вже позачиняла вікна в домі.

потрібно захистити наші квіти.

навесні часто так буває.

про це повідомили з центру метеоспостережнь.

залишимось без врожаю.

1, 2, 5

2, 3, 6

2, 4, 5

1, 3, 6

2

4

5

6

За човном бігли темні береги, тихо ітхала й охкала вода.

Та налетіли гуси з далекого краю, замутили воду в тихому Дунаю.

У ХVІІ столітті Жовква стала королівською резиденцією, що неабияк сприяло розвитку міста.

Як сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, пригас.

Шевченко тим часом вишколюється в малярстві, і його мистецьке око все помічає.