Безсполучникове речення

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

1

2

3

4

5

6

1

2

3

4

5

… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

… час пробудження природи від тривалого зимового сну.

… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра (Д. Білоус).

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду (В. Канівець).

У товаристві лад усяк тому радіє (Л. Глібов).

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості (Є. Гуцало).

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю
(М. Рильський).

безцінне «зерно істини», пізнане автором.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

саме вона становила сенс життя мудреця.

і ми прагнемо осягнути її глибинну суть.

прихована в алегоричних образах.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте.

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

і саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.

Двокрапка у безсполучниковому складному реченні ставиться тоді, коли наступна частина пояснює, розкриває зміст першої.

Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється, то між ними ставиться двокрапка.

Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії, про яку говориться в другій, то між ними ставиться тире.

Якщо частини цих речень зберігають відносну самостійність і в своєму складі мають ще роз­ділові знаки, зокрема коми, то між ними ставиться крапка з комою.

[ ], [ ]. одночасність

[умова] — [ ].

[ ]: [висновок].

[ ]: [причина].

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М.Коцюбинський).

Сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка паморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карячкуватих дубків кликала в лісосмугу (В. Дрозд).

Глянеш на небо - небо високе, глянеш на хмари - хмари летять (П. Тичина).

Чогось завжди так виходить: гарного гриба не знайдеш, а поганка сама в очі лізе (М. Стельмах).

Як заздрю я тій хмарці білій : вона пливе у далечінь між подруг.

О серпню мій , як просто й мудро ти стоїш : змішав зелені й жовті віти на роздоріжжі осені і літа.

Із вирієм кожен із нас тратить багато: то дні молодечі , то спів на шляхах піскуватих.

Вниз я дивлюся з крутого горба: казкою простір наповнився дикий.