Аудіювання "Той, що живе на баштані". Василь Чухліб

Прочитай текст. Дай відповіді на питання.

ТОЙ, ЩО ЖИВЕ НА БАШТАНІ

І Баштан був далеко від села. Господар баштану — дід Матвій, мав курінь на пагорбку. Час від часу дід обходить баштан, оглядає свої володіння. Одного разу дід Матвій обходив баштан і помітив: кавун, який ще вчора був цілий-цілісінький, тепер лежав надгризений. Та й кавун — чи не найбільший на баштані! Дід зами­слився.

— Ге, це, либонь, тушканчик заявився. Той, якого називають ємуранчиком. Схожий на зайця, тільки набагато менший, — гомонів сам до себе.

— Люблять ємуранчики кавуни та дині. От біда! Так він мені половину баштану перепсує. Один кавун не сподобався, за іншого візьметься. І дід пішов по баштану, пильно вдивляючись, аби знайти ємуранчикову нору. А виявити її непросто. Бо ємуранчик маскує вхід до нори, перед світанком закриває його земляною проб­кою. Довго ходив дід Матвій по баштану, та врешті помітив в одному місці свіжу пробку. Він сидів над нею й примовляв:

— Бач, заховався... Цілий день спатимеш, а вночі знову виберешся з нори й чинитимеш шкоду? Дід Матвій знав: якщо він почне розкопувати нору, ємуранчик вискочить через запасний вихід, яких має кілька. І хутко вириє нору в іншому місці. Упіймати ємуранчика просто не­ можливо. Дід Матвій був мудрий. Коли обідав кавуном, то з’їв кілька скибок, а решту поклав біля входу до ємуранчикової нори.

Однієї темної ночі вибрався ємуранчик з нори, підхарчувався трохи й сів, нашорошивши великі вуха й глипаючи зіркими очицями, які й у темряві бачать. Він побачив, як вилискують крутими боками кавуни, що вночі здаються казковими велетнями. У цій тиші ємуранчик раптом уловив якийсь шелест. Долинав він з кукурудзи і все ближ­чав та ближчав. Ємуранчик не міг розгадати, що за звір іде. Він наструнив свої довгі вуха, втягнув носом повітря. Звіром ніби не пахло. Ємуранчик принишк за великим кавуном. На баштан вийшли дві великі чорні постаті. По­ стояли, прислухались. А потім, пригинаючись, почали нишпорити по баштану. Тихо зривали і кидали в лантухи найбільші кавуни. Ємуранчик спочатку не міг збагнути, в чому річ. Якщо люди приїздили на баштан, то вдень, і дід Матвій частував їх кавунами, потім допомагав вантажити кавуни та дині на машину, і вона везла їх до села. А ці самі потаємно порядкують. А дід Матвій не бачить і не чує, мабуть, спить. Чорні постаті наближалися до ємуранчика. І тут він звівся на довгі лапи й засвистав щоси­ли. Й тієї ж миті шмигнув у схованку. Він уже не бачив, але й під землею почув, як вибіг з куреня дід Матвій і залементував: — А хто це тут шастає? Стій, стрілятиму! — І бабахнув у небо з дробовика. Крадії кинулися в кукурудзу, на баштані залишилися лантухи з кавунами. Сторож перено­сив їх до куреня й картав себе: — І як же це я задрімав? От халепа! Чекай, а хто ж це свистав так, що я прокинувся? Не злодії ж свистали? — І тут збагнув:

— Та це ж ємуранчик мене розбудив! Ну й молодчина! Отак і стерегли вони удвох баштан — дід Матвій і ємуранчик — аж до пізньої осені. 

Що одного разу помітив дід Матвій, коли обходив баштан?

Кого називають ємуранчиком?

Що робив дід Матвій, щоб ємуранчик не псував кавуни?

Кого однієї ночі розгледів ємуранчик на баштані?

Що зробив ємуранчик, коли побачив крадіїв?

Про що розповідає прочитаний твір?