Оцінювання аудіювання у кінці семестру.
Текст аудіювання:
Новорічно-різдвяні традиції українців
На новорічну обрядовість припадає найбільше свят. Зимовий період дозволяв селянам спочити од тяжкої фізичної та землеробської праці, заповнити час різноманітними формами дозвілля. Від Різдва й до Водохреща в кожній господі варили кутю: багату, щедру і голодну.
Напередодні Різдва кожна родина готувала першу, багату, кутю. Традиційно для неї використовували ячмінь, а де його не було - пшеницю. Приправлене збіжжя ставили в добре натоплену піч, щоб воно впріло. Надвечір господар йшов до стайні, наскубував запашного сіна і, внісши до хати, робив на покуті кубельце. Господиня при цьому казала:
Сьогодні у нас узвар і кутя, щоб курчата лупилися до пуття!
Святвечір, або багата кутя, - лише родинне свято. Як правило, його справляли увечері, коли на схилі неба спалахувала перша зірка. Годилося, щоб у цей час були вдома всі члени родини. Господиня перед цим мала наготувати дванадцять пісних страв. Найголовнішою їжею були, звичайно, кутя й узвар. Після ритуальної трапези діти відносили символічну вечерю дідусям, бабусям та хрещеним.
Наступною була щедра кутя. Її готували напередодні Нового року. Увечері дівчатка-підлітки обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Так, щедрувати мали право лише дівчатка, які обходили оселі, співали щедрівки - величальні пісні господарям, а ті, у свою чергу, обдаровували їх смачними гостинцями.
Увечері в одній з осель збиралася молодь. Після цього дівчата, потайки від парубків, йшли ворожити, а хлопці, розбившись на невеликі гурти, - викрадали в них ворота, за які батько мав відкупитися. Тому в передноворічну ніч господарі, в яких були дочки на виданні, ретельно стерегли обійстя. Та чим більше пильнував газда, тим азартнішою була спокуса в парубків; вони вдавалися до найрізноманітніших хитрощів й витівок, щоб все-таки викрасти ворота…
Загалом передноворічні дійства мали різні форми дотепів. Парубки могли довільно “позбиткуватися” над обійстями своїх майбутніх тестів: заткнути зверху комина, зняти біля криниці журавля, прив’язати вхідні сінешні двері, викрасти пса тощо. Все це вважалося цілком природним явищем і не осуджувалося громадою.
Удосвіта на Новий рік сільські оселі оббігали юні посівальники. Цим правом користувалися лише хлопчики. Кожен намагався якомога раніше засіяти, щоб отримати подарунок. Починали цю дію з хрещеного батька та хрещеної матері, дядин і дядьків, аж потім навідували сусідів. За звичаєм, засівальників, як і щедрувальників, приймали залюбки. Подарунками були прибережені з осені яблука, ліщинові горіхи, гарбузове чи соняшникове насіння тощо. Тих, хто приходив пізніше, частували гречаними млинцями. Засівати оселю годилося лише житнім зерном. Інші злакові не використовувалися.
Крім того, з Новим роком пов’язано чимало вірувань. Одне з них було в особливій пошані. Вважалося, що першим має обов’язково в дім зайти чоловік, то тоді рік буде вдалим, а якщо жінка - навпаки.
Останньою в народному циклі була “голодна” кутя, яку готували напередодні Водохреща. Власне, цим дійством і завершувалося багате різдвяно-новорічне святкування.
(За В.Скуратівським)