Алгоритм дій у ситуаціях ризику

Спробувати самостійно знешкодити порушника.

Спробувати залишити небезпечну зону, а якщо це неможливо — залишатися на місці й не провокувати нападника.

Почати голосно кликати на допомогу, щоб привернути увагу.

Нічого не робити

Тримати їх увімкненими на максимальну гучність, щоб почути дзвінок від батьків.

Використовувати їх для прямої трансляції подій у соцмережі

Переключити в безшумний режим або повністю вимкнути.

Залишити все як є

Біля вікон, щоб бачити, що відбувається на вулиці.

Якнайдалі від входів, ближче до капітальних стін, нижче рівня вікон та під прикриттям меблів.

Посередині кімнати, щоб швидко вибігти в будь-який бік.

В куті кімнати.

Одразу, як тільки в коридорі стало тихо.

Лише за вказівкою працівника закладу освіти або оперативних служб.

Як тільки вдалося зв’язатися з батьками.

Коли батьки скажуть, тоді покидати приміщення.

Бігти в будівлю, щоб попередити всіх.

Негайно віддалитися від джерела небезпеки, по можливості залишити територію та повідомити батьків.

Сховатися за найближчим деревом і спостерігати.

Сховатись і спостерігати

Обережно відкрити та подивитися, що всередині.

Не чіпати та не наближатися до нього.

Перенести предмет у безпечне місце.

Викинути підозрілий предмет в сміттєвий бак

Тільки поліції за номером 102.

Найближчому працівнику закладу освіти або учню старшого віку.

Нікому не повідомляти, пройти мимо.

Нікому, щоб не створювати паніку.

Розмовляти.

Кричати.

Використовувати засоби зв'язку, електронні та радіоприлади.

Плакати

Так, це обов'язок кожного.

Ні, допомогу та підтримку слід надавати лише за вказівкою працівника закладу.

Тільки якщо ви впевнені, що нападник пішов.

Треба дбати про себе.

Чекати на прихід допомоги.

Самостійно заблокувати входи, у тому числі за допомогою меблів.

Сховатись.

Просто зачинити двері на ключ.