Айзек Азімов "Фах" ГР 4

Рід занять, що приносить найбільший матеріальний прибуток.

Офіційне найменування посади в трудовому реєстрі планети.

Сукупність знань і навичок, необхідних для певної роботи.

Захоплення (хобі), якому людина присвячує вільний час.

Застаріла лексика (архаїзми).

Діалектизми (слова певної місцевості).

Розмовна лексика (жаргонізми).

Суспільно-політична лексика та специфічні терміни світу майбутнього.

Через ці діалоги автор показує зіткнення різних світоглядів: творчого мислення та механічного засвоєння знань.

Це просто спосіб передати вітання між героями.

Вони лише сповільнюють розвиток подій і не несуть важливої інформації.

Діалоги потрібні тільки для того, щоб описати зовнішність персонажів.

Співчуття та бажання допомогти хворим людям.

Повагу та захоплення особливими здібностями.

Зневагу, страх та відчуження від тих, хто не вписується в стандарт.

Радість від того, що існують такі спеціалізовані заклади.

Метафора (перенесення значень).

Порівняння (зіставлення двох предметів).

Парадокс та іронія ситуації (назва закладу суперечить його справжньому призначенню).

Гіпербола (перебільшення властивостей).

Називне речення.

Розповідне речення.

Спонукальне речення.

Питальне речення.

Надає тексту ознак науково-фантастичного стилю та створює атмосферу майбутнього.

Вживається для того, щоб заплутати читача.

Робить текст подібним до казки.

Свідчить про те, що твір належить до чисто наукових праць.

Він використовує лише короткі наказові фрази.

Він розмовляє виключно цитатами з підручників.

Його мовлення нічим не відрізняється від мовлення Тревіліяна.

Його мовлення сповнене запитань. сумнівів та аналізу, що свідчить про живий розум.

Це випадковий набір звуків без жодного змісту.

Це символічні назви, що походять від латинських або англійських коренів (Novia-новий).

Вони вказують на конкретні географічні об'єкти сучасної Землі.

Вони запозичені з української міфології.

Радість, тріуф, задоволення.

Байдужість та спокій.

Відчай, образа, відчуття несправедливості.

Гордість за своїх друзів.

Це порівнюється з вирощувванням квітів у саду.

Авторт описує це, як чарівний процес, подібний до дива.

Вживаються лише медичні терміни без жодних метафор.

Автор порівнює мозок з комп'ютером, підкреслюючи механічність і відсутність творчості.

Це зроблено для того, щоб налякати читача несподіваним фіналом.

Щоб через зміну лексичного значення (переосмислення) показати справжню природу геніальності.

Щоб показати, що Джордж просто змирився зі своєю долею.

Автор хотів підкреслити, що назви взагалі не мають значення.