9кл. ПОВТОРЕННЯ. Головні члени речення. Односкладне та двоскладне речення

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Над синім бором в рудих корчах мела-крутила крута зима.

Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи.

Багряне сонне сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

О, якби-то старість знову стала юністю, братове!

Жити щасливо мусить кожна людина.

Гей, народе! Будеш жити!

Ми – атомні заложники прогресу.

Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева.

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щиpe кохання не вкрите серпанками.

Грудневі дерева стоять голі.

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Горобці в піску сипкому - ніби діти у ставку.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Життя стає радістю для кожного у рідному краю.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Боятися смерті на світі не жити.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо пахло чебрецем і м'ятою.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Батьківщину і матір не вибирають.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

За вікном жоржини й айстри.

Поважати людину - це ж ціла наука, наука душі.

По-справжньому починають цінувати життя після тридцяти.

Берегли честь змолоду.

Ночвами моря не перепливеш.

Вузенька вуличка, стіна, повита хмелем.

Щозміни норма виконується на сто відсотків.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда неправду перетягне.

Лупайте сю скалу!

Друга за гроші не купиш.

Докію Петрівну пересмикнуло.

Для добрих людей відчиняю дім.

Дерев'яну підлогу тут, видно, часто поливали холодною водою.

Ніч була тиха беззоряна.

Розходилися з вокзалу не поспішючи.

Над обрієм сонце звелося.

Польовою стежкою йду з дальніх дорог в село і радію сподіваній зустрічі.

Не вчи орла літати!