9. Складносурядне речення

На нічному небі з`явилася перша зірочка і самотньо споглядала на засніжені поля.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Хто своє носить, той чужого не просить.

...і зажурилось усе довкола.

... так що всі дерева в гаю почали вдягатись в багрянець.

...і принесла з собою холодні дощі та нестримні вітри.

...спустошивши все на своєму шляху.

Каміння клацало зубами в жорнах,
жувало жовті зерна на друзки ( В. Симоненко).

Журливо мліли очі сумивиті, і борошно,мов біла кров, лилось…(В. Симоненко).

Це все було в двадцятому столітті,
що грозами над нами пронеслось(В. Симоненко).

Довго тиша гнітюча полями повзла,
І стояли дерева німі на осонні... (В. Симоненко).

Цілую руки,що крутили жорна
у переддень космічної доби (В. Симоненко).

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко).

Вузький, глибокий Прут блиснув врешті з-за прибережних верб, а попід горами зазеленів розкішний килим виноградників (М. Коцюбинський).

Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї (Д. Павличко).

Випав сніг — і дахи будинків вкрились товстою білою ковдрою.

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

Сашко зробив домашнє завдання, склав речі до портфелю, і мати полегшено зітхнула.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра).

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко).

Можна все зробити але потрібно наснаги і хисту.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Вечоріло і то тут то там чулися дзвінкі дівочі голоси.

То тато карасика впіймає то дідусь ляща витягне з води.

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

По селу зацвів бузок і троянди покрилися квітами в бабусиному саду.

Уже заснули кури на сідалі і корови заснули у своїх стійлах.

Ну хто сказав таку дурницю і хто повірить в неї міг?

Чи то вода так шуміла, чи то вітер наспівував в ущелині.

Мабуть, збори були відмінені, і люди давно розійшлися по домівках.

Зимо люба, ми давно чекаємо на твій прихід, а діти вже підготували санки.

Котра зараз година, і коли вже прибуде потяг?

Монастир був розташований у мальовничому куточку, проте це не прикрашало його похмурі стіни.

Дахи будинків вкрились товстою білою ковдрою і стояли наче у казці.

Вдалині миготів маяк але хвилі заважали човнику до нього наблизитися.

Мало прожити життя треба життя зрозуміть.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

( ), а [ ].

[ ] , а [ ].

[ ], а ( ).

( ), а ( ).