9 клас. Українська мова. Підсумкова контрольна робота І семестр.

Прості й складні;

Сполучникові й безсполучникові;

Означальні й присвійні;

Односкладні й двоскладні.

утворені з кількох простих,одне з яких головне, а інше залежне

утворені з кількох простих, рівноправних, незалежних одне від одного речень;

утворені з кількох простих, рівноправних, незалежних одне від одного речень,поєднаних сурядним зв'язком;

утворені з кількох простих, рівноправних, незалежних одне від одного речень, поєднаних сурядним зв'язком , при цьому одне з речень несе в собі основний зміст, інше - додатковий.

і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

і, та, й, ні...ні, але, проте, зате,поки, аби;

або...або, то...то,хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й;

бо, тому що, через те що, у звязку з тим що, коли, незважаючи на те що.

При згоді й малі справи міцніють, а при незгоді - великі занепадають;

І став улюбленцем донбасівського полку цей бистрий і меткий, і радісний хлопчак;

Не то осені води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля;

То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива.

прості речення з`єднані підрядними сполучниками;

у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень;

друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення;

у простих реченнях, які входять у складносурядне, говориться про швидку зміну подій, явищ.

одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з`єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова;

прості речення рівноправні за змістом і пов`язані сурядним сполучником;

наявний лише один головний член;

одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого.

Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

От і прощай літо, бо зима одразу впала на голову.

Коли мені підхлібник руку тисне, тікаю геть від нього, сам не свій.

Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин.

Перед очима замиготіли великі зорі, що займалися в небі.

Виспівує та щебече, поки місяць вийде.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив! Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив.

Вітер дуба хитає, козак дівку питає: “Ой дівчино, чия ти? Чи ти вийдеш гуляти?”

“Так-так-так”, – притирається до моєї ноги стара, з перебитим крилом качка.

“Ось, ходімо подивимось на сліди літа, – так само таємниче говорить мати. – Сьогодні воно торкнулось руками до ягід”.

"П, - а. - П."

"П? - А, - п!"

А:"П".

"П", – а.