9 клас Контрольна робота. Складнопідрядне речення. З'ясувальні та означальні підрядні частини

Учені дослідили що жуйка не завжди є корисною.

Коли довго жуєш гумку то виділяється багато шлункового соку.

У того хто довго жує знижується рівень інтелекту.

Причина в тому що постійне жування гальмує процем мислення.

...щоб не пропустити важливі деталі.

...коли підписуєте якісь серйозні папери.

...що написано в підписаній угоді.

...хоча ми вже цей текст редагували.

...тому що тут дуже дрібно надруковано.

щоб пісня линула з вікон.

де зростають діти.

як любить сонце посивілий дід.

бо тепло там і затишно в душі.

незважаючи на гамір та неспокій.

щоб добре було їх і близько обробляти.

бо лісопосадку вирубано вже давно.

хоч часто здавалося, що вони завеликі.

так що хотілося вибігти й гасати ними до вечора.

які буйно поросли бур’янами.

Крик табуна диких гусей, що сунув стороною, відгукувався в якомусь далекому озері.

Стара верба від старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

Сумно і смутно людині, коли висихає її уява.

З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний

Прут.

Народ захоплений танцем і все звужує коло так, що танцюристи мов у криниці.

Камінь, що в мене кидають, в чорнозем душі ловлю.

Вітрець улігся за сосною, яка верхів’ям піднімає вись.

Білостінна батьківська хатино, всюди усміхаються мені соняхи далекого дитинства, що садила мама при вікні.

Ми віримо глибоко й безконечно, що правда, і добро, і наш народ не вмре!

І якось я знайшов таку значну вершину, що інші гори скиртами здались.

Чи доводилось вам чути, як чайка кличе?

Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведімо голови.

Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселять.

Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую рідній батьківській хаті.

Труби мінометів розпеклись так, що не можна було торкнутись рукою.

вікно, яке блимало світлом каганця.

як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

так що всі намагалися йти тихіше.

незважаючи на те, що дощ періщив стіною.

все, що їхало й йшло до нашого села.

Блакитне море збурених гір облягло Івана широким колом, і здавалося, що

безконечні сині вали йдуть на нього, готові впасти йому до ніг.

Козацькі пісні – це пісні, що їх склав український народ.

Не поет, хто покидає боронить народну справу.

Якби мої думи німії та піснею стали без слова, вони б тоді більше сказали, ніж вся моя довга розмова.

Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє.

Люблю, коли хвилі юрбою шумлять.

Як будеш, земле, ти щасливою, то буду в щасті жить і я!

Камінь, що в мене кидають, в чорнозем душі ловлю.

Я не такий, щоб зрадити людину.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

коли настане слушна мить.

хоч на творчість немає часу.

про що мовчить більшість.

якщо наполягатимуть друзі.

як велить чисте сумління.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Ці місця стали дорогими для них уже тому, що тут ходили їхні хлопці, тут заліковували свої рани, звідси писали дівчатам листи.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

Де пройде сила наша пречудова, в житті людини зміни постають.

Ось так і з'явився в Америці плюшевий ведмедик, якого назвали Тедді.

Врешті, хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається.

Благословенна будь, родино, де в згоді сестри і брати.

Міг би він ще сказати як синова крилатість скрашує і його буденне чабанське життя.

Із квіток цього виду гвоздики можна також одержувати ефірну олію яка придатна для виготовлення парфумів.

Коли ми обминаємо липовий шлях і опиняємося у долинці нас оточує воркування струмків.

Кому пощастить побачити ці красиві квіти той запам'ятає їх на все життя.

Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї.

Це ж мій край, зелений, тополиний, без якого й жити б я не зміг.

Жаль неповторну швидкоплинну мить, що зовсім непримітною зникає.