9-Б Контрольна робота. Складнопідрядне речення

Не минає мене листопад, нагортає осінь на серце зажуру.

Очевидно , вітер жартував, граючи опалим листям.

Прощаються з літом ліси, і верхов'ями гудуть і гудуть холодні вітри.

Дихання осені уже на квіти впало, так що тепер сумує де-не-де самотній пожовклий лист.

і весь час дивився собі під ноги

, а Дарина готувала йому сюрприз

бо керівник фірми дуже розлютився через Тарасове запізнення

, посварившись із начальником, хотів навіть звільнитися

Складнопідрядне речення має дві рівноправні за змістом частини.

Підрядна частина може стояти перед, після і в середині головної частини.

Засобом зв'язку підрядного речення з головним виступають підрядні сполучники та сполучні слова.

На письмі підрядні речення відділяються від головного комою (якщо підрядна частина стоїть перед чи після головної) або комами з обох боків (якщо підрядна частина стоїть в середині головної).

оскільки вчора була сильна хуртовина.

хоча надворі була вже рання весна.

так що не можна було доїхати до міста .

який виблискував міріадами білих сніжинок .

неначе накочувалися величезні хвилі.

... щоб пролитися рясним дощем.

... бо сильний вітер їх щодуху підганяв.

... мов пізньої похмурої осені.

доки буду топтати ряст.

хоч і швидко вони промайнули.

дарма що вони були дуже давно.

які промайнули в колі друзів.

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Що вимовиш язиком, те не витягнеш і волом.

Все, що відбувається у світі природи, має свій смисл.

Щасливий тим, що живу тобою, Вітчизно рідна.

І мовчала струнка дорога, що в небо вела.

Море виявилося зовсім не таке, яким уявлялося в дитинстві.

Коли в травні дощ не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре.

Я збагнула, що забуття не суджено мені.

Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.

Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов'я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким і гарячим.

Вночі, коли небо і ріка стали зоряною єдністю, вони повертались додому.

Велику силу чародійних перетворень мають наші ріки і броди, коли в них тоне й тоне місяць, коли в таємничих ямбах очеретів затихає птиця.

Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось, щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.

Чи доводилось вам чути, як чайка кигиче над морем?

Коли дівчинка виглянула у вікно, її увагу привернуло маленьке кошеня Жозефіна, яке не вгавало серед двору.

Недавно я поза Уралом блукав і Господа благав, щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало.

Повітря було таке п'янке й повне щебетання, що мимохіть бажалось руху, крику, реготу.

Замолоду треба набиратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця.

Всі позбирай в небесах бризки осіннього світла, щоб у привітних очах усмішка радості квітла.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Кузьма робить вигляд, наче він мудрує.

Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней.

Здалось, примарилось мені, наче ти печальною ходою десь пройшла у білому вбранні.

Гасли вікна, бо вже синій день дивився крізь намерзлі шибки до кожної хати.

П'яно чарує шелест пшениці, що переплітається з дзвониками та берізкою.