9-Б Контрольна робота 1. Пряма й непряма мова. Складносурядне речення.

Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко).

А побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються фіалки (Є. Гуцало).

А ниви пахли хлібами, динями, кавунами, і шуліки високо в небі погойдувалися на крилах (Г. Тютюнник)

Він одірвав від парусинової сорочки рукав, витер ним рану, обличчя, а тоді перев'язав собі голову і руку (В. Шкляр).

Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться паху­чий чебрець (О. Гончар).

Ось-ось цей спокій порушать рвучкі пориви вітру, і на землю впадуть важкі краплини – передвісники літньої зливи (М. Трублаїні)

Життя коротке, але слава може бути вічною (Цицерон).

Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж (І.Драч).

_{Може людина помилятися в людині, але не можуть народи помилятися в народах (О. Довженко).}

Хочеш стати безсмертним – дбай про безсмертя свого народу (В. Голобородько).

_{Вечір був місячний, ясний, і зорі лагідно сіяли (Леся Українка).}

_{Чи то війнув снігами небосхил, чи то так сумно розкричалась галич (Г. Світлична).}

Було так тихо й гарно, що дівчина, оглянувшись навколо, відчула себе щасливою (М. Далекий).

і весело підморгував зорям.

і тисячі зір палахкотіли в глибинах неба.

відбиваючи темні тіні на плесі Дніпра.

на сході вже біліла вузенька смужка світанку.

Ліси та діброви вкрилися блідо-зеленавим серпанком і в них залунали голоси перших мандрівних птахів (В. Рутківський)

Скинеться зрідка у воді рибина або нічний птах залопоче у темряві крилами (Б. Антоненко-Давидович).

Зараз осінь тільки-тільки починалася, а дерева вже потроху вбиралися в золотаві ряси (Надійка Гербіш).

Кругом синіми іскрами мерехтіло біле морозяне повивало і лиш далеко-далеко низькою чорною биндою (стрічка) лежав за Збручем ліс (М. Вінграновський).

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу ( Л. Костенко).

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа! (Д. Павличко).

У кімнаті запахло смачною домашньою випічкою і дівчата хутко кинулися на кухню (Надійка Гербіш).

Нещодавно випав рясний дощ і вся земля була покрита брудними озерцями, баюрами та струмками (М. Трублаїні)

На полях розгулявся поземок але морозне небо було чисте і всипане великими й дрібними зорями (М. Далекий).

Ниви пахли хлібами, динями, кавунами і шуліки високо в небі погойдувалися на крилах (Г. Тютюнник)

У лісі їх зразу огорнула спокійна тиша і в обличчя війнули пряні аромати гарячого літнього дня (В Ардаматський).

Дерево стояло ще голе однак на віттях його вже починалось пташине життя (Ю. Бездик).

Чорні хмари облягали небо, і великі прибійні хвилі з ритмічним шумом котилися на берег (М. Трублаїні).

У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном (Василь Шкляр).

Там, нагорі, в зелених шатах буків уже буяло вранішнє сонце, а в яру ще клубочився туман (М. Далекий).

Упав мороз на листя посіріле, і сонце в хмарах ніжиться без діла (В. Симоненко).

Сонце вже сховалося за обрієм, і небо на заході пашіло червоними вогнями (М. Трублаїні).

Одне хлопченя прибилося на Січ аж із Шотландії, і за кривенького його носа прозвали шотландика козаки Максимом Кривоносом... (М. Вінграновський)

Дніпро ще не зовсім звільнився від криги, проте навігація вже почалася (З журналу).

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський).

а у нас на Україні літечко літує .

холодні вітри несамовито лютують

і навівають сум та тривогу

співаючи свої сумні пісні.

«Стерегти ліс», – сказав Харитон – «треба не рушницею, а любов’ю».

Мирослав Дочинець радить – «Не виставляй напоказ усе, що маєш, – завтра вже нікого не здивуєш».

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю».

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка.

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

" Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" - не втримався Хаєцький.

"Гриміла наша мінометна та гриміти буде!", - запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

"О Лавріне, ти переміг мене, - сказав схвильовано Карпо: - Я хотів просити тебе про допомогу".

"Ти , Михайле, - кажу, - хоч би разочок на неї глянув".

Подивився на чисту пелену снігу , а тоді написав великими літерами : "Судив і присуд виконав я - Григорій Многогрішний".

Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: "Вона любила твого тата. А ти на нього схожий..."

"Цирк? - перепитав Оверко, - Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять".