8 клас. Відокремлені означення

Повиті в ніжний іній, пущі стоять сріблясто-голубі.

Її вражала розкішна картини осінньої природи, обсипана сонячним промінням.

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Омиті росами квітки, розтулюють повіки.

Досвітні огні переможні, урочі, прорізали темряву ночі .

Втомлена, вчителька сиділа за столом.

Обізнаний з багатьма науками він написав багато цікавих творів.

Розтаю у просторах, спрямований очима до урочистого неба.

Кущ калини … самотньо похилився над озером.

… кущ калини самотньо похилився над озером.

…самотньо похилився над озером кущ калини.

Похилився самотньо над озером кущ калини … .

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

На землю зорану плугами спада рожево-жовтий цвіт.

Озвучене піснями бринить моє перо.

До колосків налитих туго моя прихилена душа.

Вже сонячним обведені пунктиром відтінюються обриси домів.

Причаїлися гори заворожені красою ніколи не бачених степів.

Ніколи як би не хотів не вернеш втрачені в житті хвилини.

Над степом од сонця рудим дзвінка пролетіла стріла.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Над головами простиралося небо повне загадкових світів.

Притихлий і зляканий, на стільчику сидів сліпий музика.

Гола земля бита крилами вітру безнадійно сіріла під олив’яним небом.

Йшли черідкою коні тяжко нав'ючені.

За лісом починалось село розкидане на горах та в глибоких ярах.

Розбуджений подихом весни Дніпро гнівно трусонув могутніми плечима.

В нетрях панує надзвичайна тиша, як у дивному храмі дивного бога.

Щедро накладені смоляні дрова горіли дружно.

Дівчинка, вся біленька, синьоока, зі смаком і гарно вдягнена, світилася тихим щастям.

Скопані хлопцями грядки сіріли біля хати.

Зворушені несподіваною звісткою, дівчата довго не могли вгамуватися.

Сильна і вправна, вона працювала завзято й самовіддано.

У коси, вимиті дощами, вплітають ранки сивину.

Сповнений бентеги, іду між люди.

Насмерть перелякана козаками шляхта сховалася за міськими мурами.

Зволожені по-весняному гілки дерев мокро блищали.

На призьбі затіненій розлогою грушею хтось заворошувся.

Побите дощем поле ще й град поб’є.

Стривожені світлом звірята заворушились…

Випав сніг пухкий і білий.

Заквітчані безліччю білих китиць акації стояли в цвіту.

Стоять налиті сонцем дні.

Ми милувалися простеленою на водному плесі місячною стежкою.

Манить мене увечері дорога у створений бабусею казковий світ.

Над залитими квітневою повінню луками холонув оранжевий вечір.

Пропахлий чебрецями в обличчя віяв теплий вітер.

Дорога повела в порослі густими лісами гори.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

Важка від насіння, низько нахилялася жалка кропива.

Налякані незнайомими звуками, коні пряли вухами.

Розтривожений думками він до самого ранку не міг заснути.

Квітки омиті холодними росами розтулюють повіки-пелюстки.

Ніколи я співати не покину про землю повну щастя і краси.

Акації стояли саме в цвіту заквітчані безліччю білих китиць.

Удалині виднілися облиті сонячним багрянцем верхівки сосен.

Приголомшений велемудрою наукою я підводжуся з охололої стерні.

Шепіт пальмових гаїв і сузір’я схожі на тяжкі виноградні грона п’янять серце морехода.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий Устим аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Нагрітий за літо яр дихав Сашкові в обличчя перецвілими будяками.

Стомлені дорогою ми майже не розмовляли ледве тримаючись на ногах.

Балка вкрита садками вилась попід горою.

Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.

Усіяна колосками земля пахне літом.

Невідомий нікому я сідаю на лавку слухаю і дивлюся.

Блискучий та легкий сніг здається падає прямо на серце.

Місячним сяйвом залиті мріють сади.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Я небесами пійманий тремчу.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.