8 клас Ускладнене речення. Однорідні члени речення.

А За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Б То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

В Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Г Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Д У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

А Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Б Кривда правду переборе, і від того бідним людям горе.

В І Волги плин, і вітер подніпровський несуть веселі наші паруси.

Г І день, і ніч, і тисячі ночей, спасибі вам за цю Шехерезаду.

Д Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста.

А Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Б Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

В На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Г Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Д Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер

А Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Б Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

В Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою

Г Люблю твій малиновий усміх і святкову розкрилєність барв.

Д Радіти і садок, і поле, і долина.

А Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

Б Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

В Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Г Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

Д А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

А Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Б Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

В А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Г Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита.

Д Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

Б Я живу не так собою як тобою.

В Справжні чудеса можна побачити уві сні або в казці.

Г Було нестерпно жарко як у приміщенні так і на вулиці.

Д Людина птиця і бджола люблять погожу днину.

Бери-но цвіту по власній змозі, І хліба, й солі і втіхи в хату, Лиш не забудь заплатить в дорозі Людській любові звичайну плату.

Учітесь, читайте і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь.

Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя, й вічності немає берегів. По дорозі знущань і образ, З Богом в серці й гіркою сльозою, Крізь епохи і зболений час йшла Вкраїна моя сиротою.

Чи тільки терни на шляху знайду Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Моє село мої тумани Мої весінні солов’ї Досвітні роси на світанні І грози й вигроми мої Усе що чув що передбачив, не виплакати.

Усе було все кануло у Лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

На світі можна жить без еталонів По-різному дивитися на світ Широкими очима з-під долоні Крізь пальці у кватирку з-за воріт.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на у сінях в повітці попід стріхою в сипанках в мішечках та мішках.

А на Десні краса! Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Калина під вікном рідної оселі тополя на околиці села лелече гніздо на клуні жебонлива криничка при перехресті доріг терпкий запах лісової конвалії усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ.

Дерева а саме груші яблуні сливи вкрились буйним цвітом.

Красива осінь вишиває клени червоним жовтим срібним золотим.

І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів рідна мова

Густа медова теплота високі налила жита.

Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку.

Нічка на землю упала синім прозорим серпанком.

Надворі повсюди лежала роса на пожовклій траві осінній на круглій павутині попід стріхою у хліві, на капустах у городі.

Чудний наш народ і сильний і сумний.

А ніч була дивна тепла та тиха.

Все тут мовби однакове і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі вибухи мін снарядів ні навіть невимовний страх що раз у раз підступав до грудей ніщо не могло спинити хлопця.

Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів.

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами.

Навколо все миготіло різнокольоровими вогнями.

І в промисловості І на транспорті все ширше і ширше впроваджується автоматика й телемеханіка.

Багатство й слава не приносять радості, а призводять до ворогувань І клопотів.

Пахло і весною І листям і квітами.

Все частіше то там то тут чувся веселий сміх.

Закони вод вітрів і хмар І світла відкрились нам у ті далекі дні.

Князь Святослав був мудрим і хоробрим полководцем.

Авторами стрілецьких пісень часто є невідомі поети й композитори.

Козаки були озброєні пістолями й мушкетами.

У полон узяли двох генералів й один документ.

але недолюблюю холодні листопадові.

тоді так мріється про щось небуденне.

хоча й червневі мають свої принади.

зі щебетанням птахів у нашому саду.

напоєні пахощами яблуневого цвіту

І грає, і піниться синєє море.

Ні світ ні зоря соловей щебече.

Сонечко зійшло і світить нам, і гріє.

Жінка стояла на сходах і не рухалась ні туди, ні сюди

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.