8 клас. Тести. Неповне речення.

пропущено лише один головний член речення;

пропущено кілька другорядних членів речення;

пропущено один чи кілька необхідних членів речення;

пропущено всі другорядні члени.

як двоскладні, так і односкладні речення;

лише двоскладні речення;

лише односкладні поширені речення;

лише односкладні неускладнені речення.

Людина створила культуру, а культура- людину ( В. Русанівський).

Сонце зігріває повітря, а друг - душу ( Нар. тв.).

Нового щастя шукай, а старого - не полишай ( Нар. тв.).

Ранні пташки росу п'ють, а пізні - слізки ллють ( нар. тв.).

Рання весна.

Люблю вночі дивитись на зоряне небо.

Шануй гніздо старого чорногуза.

Яскраві зорі на небі.

4;

5;

6;

7.

Всяке діло розпочинай з голови.

Навколо тільки тютюн і мак.

Дні за днями - пожовклим листям (М. Самійленко).

Яскраві зорі на небі.

Лагідні слова роблять приятелів, а наклепи — ворогів (Нар.тв.).

Для мене — цілий світ в твоїх очах ;

Небо дасть дощу, а земля – зерна ( Нар.тв.).

Ставки – це блакитні очі землі.

Від троянди пахощі, від людини - праця (Нар.тв.).

День хвалять увечері, вечір уранці ( Нар.тв.).

Місяць - потрібний уночі, а розум постійно ( Нар.тв.).

Не ясла до коней ходять, а коні - до ясел (Нар.тв.).

Твою красу я переллю в пісні - огонь очей в дзвінкії хвилі мови .

Твою красу я переллю в пісні, огонь очей – в дзвінкії хвилі мови( І. Франко).

Твою красу я переллю в пісні, огонь очей в дзвінкії хвилі - мови.

Твою красу я переллю в пісні, огонь очей в дзвінкії - хвилі мови.

1;

2;

3;

4.

Вишукано говорити – значить красиво думати.

Наша мова – одна з найбагатших у світі.

Слово – ось дивний витвір розумної людини.

Джерело красномовства – у нашому серці.

Двоє учнів почали сперечатися.

Мільярди людей прагнуть жити в мирі.

Цукерки були смачними.

Квіти не политі.

Іскра кинута. Кинута на підготовлений грунт.

Зустрілися вони зовсім несподівано. І не дома, а на валу.

Я ходив ці дні як неприкаяний і шукав тебе. І нарешті знайшов!

Він одиноко стояв на вершині горба. Стояв і думав

Затишний, мирний світ великого садка. Він такий домашній, такий рідний.

Вітер віє-повіває, по полю гуляє. На могилі козак сидить та на кобзі грає.

Спочивають добрі люди, що кого втомило: кого – щастя, кого – сльози, все нічка покрила.

Минув і рік, минув другий – козака немає; сохне вона, як квіточка – ніхто не питає

Ще сіно пахне космосом віків, а космос океаном окаянним.

Не змочивши рук, не вмиєш обличчя.

Милосердним вам треба бути задля всього живого!

Хто не працює, той не їсть.

між підметом і присудком;

на місці пропущеного члена речення;

при однорідних членах речення;

між частинами складного речення

Згаяного часу і конем не наздоженеш.

По блакитному степу вороний вітер.

На прощання, милий брате, що тобі сказать?

Пахло колосом, стернями і волошками.

Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка.

Одна-єдина над неозорим казахстанським степом.

Як це хороше – лежати в затінку під маминим кущем і вдивлятися в загублену в небі хмаринку! (За О. Донченком)

Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

з наступного чи попереднього речення;

з ситуації спілкування;

відновити неможливо.

Мати рве на городі росисту цибулю. Кладе з сухою паляницею до моєї торби.

Прийду вчасно.

Задихаючись, прибіг Ігор. А мати... мати плаче. Ні, це радісні, щасливі сльози.

Не місце красить людину, а людина - місце.