8 клас Присудок

Над піскуватими берегами почала здійматися пара.

Поміж човнами чулося безперервне клекотіння хвиль.

Над самим обрієм було рожеве-рожеве небо.

Хмара ось-ось могла заступити сонце.

Молодість здатна творити несподіване й неймовірне.

Словом і піснею буду славити нашу родину.

Протилежний берег озера був порожній.

Журавлиний клекіт ставав усе виразнішим.

Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки…

І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла.

Дедалі все меншою ставала жіноча постать.

Надвечір вітер поволі почав ущухати.

Пісні повернулися плакати на могилі палкого серця.

Лягали над рікою тужливі крики чайок.

У повітрі стало чути густі пахощі степових квітів.

Сонце за вікнами ще деякий час буде оманливим.

Сагайдак знову фокуси викидає.

Ранкова роса починає тремтіти срібним туманцем.

Лівий берег річки був темний від густих гаїв.

Осінь прийшла задощити поля та вмити ліси.

Починає накрапати дощ, дрібний, холодний.

А я таки мережить буду тихенько білії листи.

Холодним блиском ножа відсвічувала річка.

Степова річка цього літа була не дуже широка.

Колючий осот укрив гарячу піскувату землю.

Галявина була вкрита густою травою та квітами.

Нам випало щастя жити на дивовижній землі.

Почало рясно осипатися жовтогаряче листя.

Я хочу бачити світ розплющеними очима.

Будуть вік стояти біля броду посивілі верби-матері.

Між людьми чесними зубів не продавай.

Український степ по-своєму чарівний і величний.

Зграя срібних звуків, плутаючись і виграваючи, полетіла яром.

У лозах дівчині зустрілися юрба хлопців.

Хата й призьба була дбайливо потиньковані.

У вирій летючи, голосно курличе журавлів ключі.

Ночі ставали холодними й рясними .

Шепіт вечоровий – то голос близького повноліття .

Гурт хлопців пішов до річки рибалити .

Молоді деревця продовжували розпрямляти свої гілочки.