8 клас Контрольна робота ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ

Крім чайок, були на острові й морські голуби.

Колесо приємно пахне гарячою гумою та пилом тих невідомих доріг.

На степовому крайнебі, низом виринаючи з імли, де-не-де біліють хмари.

Місяць зійшов – прадавнє козацьке сонце.

Стебельце сіна рівно бринить, торкнуте нічним вітерцем.

Млостиво, духмяно дихає тамарикс.

Серед блискучої водяної гладі бродить, розгулюючи на мілкому, усяка озерна дрібнота.

Світлою порошею курить Чумацький Шлях – шлях твоїх пращурів.

Справді, сонце вже звертає на захід.

У небі, чистім, сріблястім від сонця, уже пропливають лелеки.

На обрії ракетним сліпучим металом блищить смужка моря – морський лиман.

Давні могили-кургани, розкидані серед степового роздолля, ніби тануть.

Тепер, замість крила парусника, видно вдалині якусь темну непорушну гору.

Сяйнуло величезним світлим серпом попід самою кукурудзою, сягаючи до польової доріжки.

Здається, у світлому великому небі йдуть табуни птиць.

На щастя, в очеретах було тихо.

Природжений співак , він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом .

У блакитній високості в’юнилися незліченні білі нитки, підіймаючись у прозорих потоках повітря.

Знов дика рожа жовтіє запилюженими пелюстками – цупка, запорошена, живуча.

Нічого, окрім чорнобривців, не росло біля маленької хати.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці .

Здається вічністю буття маленька мить .

Звали нашого діда як я потім довідався Семеном.

Та й між нами кажучи не дуже і заснеш коли таке гарчання під боком.

Тихі конвалії розплющіть срібні повіки .

Марина незважаючи на свій норов вирішила примиритись з Андрієм.

Он там на горбку стоїть наша хата.

Вальдшнеп або лісовий кулик є благородною птицею.

Ще будем жити ми і я і ти.

Годі вже сидіти склавши руки.

Під вітром вгинаючи лінії прості повис нерухомий за вікнами дощ.

Коло самого дому під вікнами росли кущі жовтої акації.

Похитуючись Соломія підійшла до столу.

Незважаючи на погану погоду біля театру зібралась молодь.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Усі , за винятком Максима , прийшли на змагання з тенісу.

У давнину тут, кажуть, ліси шуміли.

Сонце вилізло з-за обрію – червоне, нежарке.

Справжні отари – золоте руно степовиків – блукають по всьому примор’ю.

Навколо, вигріваючись на сонці, спочивають старі стомлені гори.

Димчаста хмара повзла над верховіттям дерев віщуючи грозу.

Скоро прийде серпень затягне степові виднокола курявою.

Без мови рідної повірте марно жити.

Дніпре Шевченку Україно я до загину вас люблю.

Осінь гарна молодиця прикрасила все барвисто.

Нерви завдяки фізичній гімнастиці міцніли .

На схилах гір поритих донизу яругами виділяється сірий мур.

На рівнині сади вже либонь відцвітали.

Синичка звідкись прилітає привітно стукає дзьобиком у шибку.

Люблю ходити по вкритій крищталевою росою ранковій траві.

Привіт тобі, мій рідний краю!

Пташка, розгорнувши крила, закружляла над зваленою липою.

Роботи у верхів’ях яру ще й зараз ведуться, щоправда, із горем пополам.

Засвітилось над островом небо, рясно всіяне зорями.

Осінь наганяла смутку своєю безкінечною мрякою та негодою.

Агресії шаленого запозичення слів може чинити українське суспільство..

За спостереженнями мовознавців Україна за останні десятиліття перейняла з англійської мови кілька тисяч слів.

Скажімо англійська в її американському варіанті за рік "приручає" 200-300 іншомовних слів .

Звичайно усі мови світу запозичують одна в одної певні терміни для зручності .

На випадок дощу , змагання з футбулу будуть перенесені до спортзалу.

Дівчино-рибчино, чому мене гониш від себе без жалю?

На березі - луки у травах.

Катерина Павлівна ( так звали вчительку) підняла на мене свої по-українськи замріяні очі.

Гілки дерев мокро блищали, зволожені по-весняному.