8 клас. Двокрапка й тире при однорідних членах речення з узагальнювальним словом

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мудрість правосуддя стійкість вірність.

Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

Летиш і милуєшся всім і сряблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.

Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.

Земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі усе в чеканні.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці.

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

Будинки садки сніги усе мліє в теплі сонця.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

І все поволі зникає море скелі земля.

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

Оцих тополь приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж!

Луки і ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

І це повітря і покручені лози і зів'яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Річки трава дерева птахи люди усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

І квіт зорі і спалахи півонії космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.

Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.

Я знав міста, ліси і гори, і в морі бачив кораблі.

Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками.

Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною та лісочком, та садочком до своєї милої.

У нього там: і зарості ожини, і таємнича ниточка стежини, і вулики, і в жолобі водичка, і вплетений у верби живопліт.

"Кобзар" читали, заучували напам'ять і переписували в Києві, у Харкові, у Полтаві і в інших містах, і селах України.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля, і місяць, вишні і тополі.

Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважає сумного серця.

У всьому: і в шелесті листя, і у вітрах, і в стежках серце відчуває наближення зими.

Був на Пиляві і на Жовтих Водах, під Корсунем, і Збаражем був теж.

Майдани парки вулиці мости напнуті над трамваями дроти розсипані у просторі вогні усе немовби в летаргійнім сні.

Усе навпіл любов і труд і дні гарячі з тобою розділю.

Степ і лиман озеро і море усе закуталось у чарівний тихий світ.

Як усього багато неба сонця веселої зелені!

Усе зарябіло як газетні шпальти бетон гудрон і пляжна пастораль.

І цвіт і грім і дощ і град я серцем спраглим все приємлю.

А цій землі нічого не забракло ні рік ні моря ні озер ні трав.

З усіх два слова "мати" і "Вітчизна" існують звіку тильки в однині.

І все минеться суєта прокльони але правічне дерево життя.

На кожне лихо маєм по Марку Марко Пекельний і Марко Стоїчний.

Усе і небо і тривожний крик птиці і невисока росиста отава сповіщало, що літо здає ключі сумовитій осені.

Усе навколо і трави і дерева і кущі неначе завмерло.

Білу хату червону калину луги береги усе мені заповідано з роду до роду.

Було всього трави зім'ятий запах і лісу глухуватий гук і небо в зоряних накрапах і дощ і серця перестук.

Усе і хата й тин і груша серед двору і кияшиння чорне де-не-де згадує себе в свою найкращу пору.

Усе одбивається в пісні як в морі рожева зоря й червоная кров і темна ненависть і ясна любов.

Папери були скрізь і на столі і на полицях.

Він мав обрати величний спосіб життя і дотримуватися його в усьому в поведінці в мові в одязі в умінні прийняти простого втікача і великого князя суздальського.

Все і дзвінке повітря і дзвінкі гори і ліси починало від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана.

Все буває у серці людському тихий смуток і гордий гнів п'яне щастя і просто втома чорний розпач і світлий порив.