8-А Відокремлені члени речення

члени речення, які відносяться до одного й того ж самого члена

другорядні члени речення, виділені для посилення їхнього змісту

пояснюють інші члени речення

повідомляють джерело інформації

виражають ставлення мовця до висловлювання

головні й другорядні члени речення

головні члени речення

другорядні члени речення

однорідні члени речення

Весняне сонце заливало золотом ліс та сади.

Гасне зірка найясніша, ангел ангела втіша.

Всі зійшлися: і хлопці, й дівчата - під крилом голубим тишини.

Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.

Звернувши на шлях, коні починають чогось косо дивитися у ліс.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском, поодинокі пари.

Грає море, хвилю підіймаючи круту.

На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок.

Густими ковтунами звисають темно-руді , безнадійно пригнічувальні хмари.

Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла під олив'яним небом.

То червоніли пов'язані квітчастими хустками голови сапальниць

Розпечене повітря пашіло жаром.

Іван стояв заквітчаний, як гільце на Купала.

Якась маленька дівчинка, в сірій старенькій одежі, спинилася над струмком.

Дикі кішки селяться в глибині лісу, у густих зарослях.

Лише один Павло Степанович, як дійсний джентельмен, поздоровався.

Орися дивилася вслід йому, вражена й збентежена.

За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив.

Неподалік од хати росла велика старезна липа

Він застав Софію, першу сестру Мотрину.

Зачаровані подорожні сиділи навколо й мовчали.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А он де старе Монастирище колись невеличке козацьке село.

В далині осяяній срібним промінням стояли лани золотого жита й пшениці.

Ой був у Січі старий козак на прізвище Чалий.

Польова билина вона не призвичаєна до густої садової тіні.

І вже тепер коли став начальником він раптом зрозумів головне.

Нікого тут нема крім мене й господині будинку.

І Оксану мою зорю мою добру долю що день божий омивали.

Блакитну сорочку підперезано матер'яним поясом з китицями.

Виснажені атаками й втратами німці не витримали грізного натиску полку.

Над берегом послався невеликий густо засвічений білою ромашкою луг.

відокремлена прикладка

відокремлене означення

відокремлений додаток

відокремлена обставина

Старий підводиться і, не прощаючись, іде, зникає десь за курганом.

А я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези.

Наліг туман на воду й береги, густий і непрозорий.

У кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого Петра Джері.

Тріпочучи крильцями, підібравши лапки жайворонки намагалися втриматися на одному місці.

І раптом, одухотворений інеєм ліс озивається гортанними звуками.

З лави, стогнучи, підвівся дід Платон.

Соняхи щирі огнепоклонники, сходу кивають златоглаво.

За столом, на покуті, стоїть великий сніп жита, прев’язаний перевеслом із лугового сіна.

Ще здалеку, їдучи полем, почув церковний дзвін.

Десь під снігом зараз, вимощені в ямках, поховались гнізда вівсянок.

Ось північ вдарила, найкращий праці час.

Другого дня, після приїзду Сірка, надвечір, прибіг Заливай. (відокремлена прикладка)

На розі бульвару, під годинником, продавали синювато-білі проліски. (уточнювальна обставина)

Але він, зручний і звиклий до гір, умів спинитись на краю кручі. (відокремлене означення)

Обіймала за шию Івана, тулячи до його лиця біляву голівку, стиха співала йому над вухом. (відокремлена обставина)

Від розлогого яру, порослого густим чорноліссям, долинули вигуки.

Розморений спекою, я вже не був такий уважний до вудки та спінінгів.

З лускотом і зойком летить десь в долину дерево, зрубане в лісі.

Перед військо, у коло, утворене передньою сотнею, в’їхало кілька вершників.

Гордій Байда як колишній офіцер розумівся на військовій справі .

Козак Бобренко на ім'я Григорій єдиний син достойної вдови .

У колективі Ярослава знали як доброзичливу людину.

Ліс зустрів мене як друга

Я був молодий здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Повечерявши полягали спати.

Брати пригинаючись входять до хати.

Не відпочивши не намагайся зробити багато.

Виє вовк — ночей моїх соліст.

Всесвіт цей — акваріум планет.

Книги — морська глибина.

Сухі гілки — це вже вінок терновий.

наш друг і наставник

і очікує колегу

чекаючи своїх учнів

осліплений яскравим сонцем

Серед ночі над степом ані хмаринки.

Коло діда на старому яблуневому пні сидів його давній товариш і побратим Григорій.

За рікою і тут на березі починалось життя.

Людям хотілося жити тобто творити працювати.