78.Семестровий залік_Квантова фізика та Астрономічний складник

Частинка маси

Квант електромагнітного випромінювання

Електрон

Дифракція

Інтерференція

Фотоефект

Проксіма Центавра

Сонце

Сіріус

Залізо

Водень та Гелій

Вуглець та кисень.

Неможливість пояснити спектр випромінювання чорного тіла класичною фізикою

Повне припинення електромагнітного випромінювання нагрітих тіл у разі досягнення критичної ультрафіолетової частоти.

Руйнування кристалічних ґраток речовини під дією надінтенсивного ультрафіолетового випромінювання.

Залізо

Водень та Гелій

Вуглець та кисень

Протозоря - Головна послідовність - Червоний гігант - Планетарна туманність - Білий карлик.

Протозоря - Головна послідовність - Червоний надгігант - Наднова - Чорна діра (або нейтронна зоря)

Протозоря - Червоний гігант - Головна послідовність - Білий карлик - Планетарна туманність

Спектри є лінійчатими через те, що атоми в розрідженому газі повністю іонізовані й випромінюють світло безперервно на всіх довжинах хвиль, а астрономи використовують це для вимірювання температури поверхні зорі за її кольором.

Кожен елемент має унікальні енергетичні рівні електронів. Переходи між ними дають специфічні лінії, що служать «відбитками пальців» для визначення хімічного складу зір.

Лінійчаті спектри утворюються тому, що холодна атмосфера зорі поглинає світло на певних частотах, створюючи темні лінії, які дозволяють визначати тільки швидкість обертання зорі навколо своєї осі.

Поняття ймовірнісної природи квантових об'єктів (хвильова функція) та вплив спостерігача на стан системи.

Електрон є звичайною мікроскопічною кулькою, яка завжди рухається чітко за визначеною траєкторією, а хвильові властивості виникають виключно через похибку вимірювальних приладів та недосконалість нашого зору.

Електрон пролітає лише через одну щілину, а інтерференційна картина руйнується тому, що детектор своєю масою фізично «здуває» електрон убік, змушуючи його змінити траєкторію руху.

Нейтронні зірки та чорні діри за своєю пристроєм ідентичні, проте нейтронна зоря має настільки сильну гравітацію, що навіть світло не може її покинути, тоді як чорна діра складається виключно з щільно упакованих вільних протонів і випромінює потужні світлові імпульси (пульсари).

Межа Чандрасекара — це мінімальна маса зорі (приблизно 3 маси Сонця), нижче якої зоря не може спалювати водень, а після колапсу масивної зірки завжди утворюється виключно білий карлик, який поступово охолоджується до чорного карлика.

Межа Чандрасекара (приблизно 1,4 маси Сонця) — це максимальна маса білого карлика. Після колапсу масивних зір утворюється або нейтронна зоря (надзвичайно щільний об'єкт із нейтронів радіусом 10–20 км, якщо маса залишку менша за приблизно 3 маси Сонця), або чорна діра (об'єкт із такою потужною гравітацією, яку не покидає навіть світло, якщо маса залишку перевищує цей ліміт).

Чорна діра — область з гравітацією, що не випускає світло. Випромінювання Гокінга виникає через квантові флуктуації біля горизонту подій: пари частинок народжуються, одна падає в діру, інша вилітає, зменшуючи масу діри (випаровування).

Чорна діра — це гігантська холодна зоря, що працює як магніт. Випромінювання Гокінга — це відбиття світла від її поверхні, яке нагріває об'єкт, змушуючи його постійно збільшуватися в розмірах.

Чорні діри — це згустки темної матерії. Випромінювання Гокінга виникає, коли діра поглинає зірки і перетворює їхню енергію на радіохвилі, що робить діру безсмертною та запобігає будь-якій втраті маси.