7 ТСПК Ненасильницьке спілкування (NVC) як інструмент конструктивної взаємодії в конфлікті

Почуття — оцінка — вимога — пояснення.

Спостереження — почуття — потреба — прохання.

Проблема — звинувачення — виправдання — компроміс.

Потреба — оцінка — переконання — висновок

«Ти зовсім не поважаєш мою роботу».

«Ти завжди поводишся безвідповідально».

«Сьогодні ти надіслав звіт на дві години пізніше від узгодженого часу».

«Ти навмисно створюєш мені проблеми».

«Я відчуваю, що ти мене ігноруєш».

«Я засмучуюся, коли наша домовленість не виконується».

«Я відчуваю тривогу через невизначеність».

«Я роздратований через те, що не можу завершити роботу вчасно».

Потреби — це конкретні способи поведінки, які людина вимагає від інших.

Потреби виникають лише тоді, коли людина переживає конфлікт.

Потреби потрібно відкладати заради збереження хороших стосунків.

Потреби відображають те, що є важливим для людини, і можуть бути пов’язані з її емоційною реакцією на ситуацію.

Прохання обов’язково має виконуватися негайно.

Прохання передбачає готовність почути відмову й обговорити альтернативу без покарання чи тиску.

Прохання повинно містити оцінку поведінки співрозмовника.

Прохання є ефективним лише тоді, коли інша людина погоджується з усіма аргументами.

Спосіб уникати будь-яких конфліктів і не висловлювати незгоди.

Манеру спілкуватися виключно доброзичливими словами незалежно від ситуації.

Спосіб комунікації, зорієнтований на усвідомлення почуттів і потреб, емпатію та повагу до іншої людини.

Стратегію переконання співрозмовника за допомогою логічних аргументів.

«Я правильно розумію, що тебе засмутила зміна домовленостей і для тебе важливо мати чіткий план?»

«Ти перебільшуєш, тут немає жодної проблеми».

«У мене було ще гірше, тому я добре знаю, що ти відчуваєш».

«Не варто засмучуватися, просто заспокойся».

«Ти невихований і ніколи не даєш іншим висловитися».

«Ти постійно намагаєшся показати, що розумніший за всіх».

«Якщо ти ще раз мене переб’єш, я більше не працюватиму з тобою».

«Коли я не можу завершити свою думку під час наради, я відчуваю роздратування, бо для мене важливо, щоб кожен мав можливість висловитися. Чи можеш дати мені завершити, перш ніж відповідати?»

Відокремлення спостережуваних фактів від оцінок.

Усвідомлення й називання власних почуттів.

Виявлення потреб, пов’язаних із переживаннями.

Використання звинувачень як основного засобу впливу на співрозмовника.

Формулювання конкретних прохань замість вимог.

«Ти ніколи мене не слухаєш».

«За сьогоднішню зустріч ти тричі перебив мене, коли я говорив».

«Ти безвідповідально ставишся до спільної роботи».

«Цього тижня ти двічі надіслав матеріали пізніше від узгодженого часу».

«Ти завжди думаєш тільки про себе».

«Я відчуваю тривогу» — приклад називання емоційного стану.

«Я відчуваю, що ти мене не цінуєш» — висловлювання, яке містить інтерпретацію ставлення іншої людини.

«Я відчуваю, що ти навмисно мене провокуєш» — точне називання власної емоції без оцінювання іншого.

«Я засмучений» — приклад називання почуття.

Називання власного почуття завжди означає, що людина правильно визначила наміри співрозмовника.

Потреба у повазі може бути спільною для різних людей, хоча вони можуть по-різному прагнути її задовольнити.

Потреба й конкретна дія, якої людина вимагає від іншого, — це одне й те саме.

Потреба в безпеці може бути пов’язана з тривогою в ситуації невизначеності.

Усвідомлення потреб допомагає краще зрозуміти причини емоційної реакції.

Для задоволення певної потреби завжди існує лише один можливий спосіб дії.

Воно описує конкретну дію, яку людина просить виконати.

Воно містить погрозу негативних наслідків у разі відмови.

Воно сформульоване зрозуміло й достатньо конкретно.

Воно враховує ситуаційні умови, за яких очікується дія.

Воно передбачає, що співрозмовник не має права відмовитися.

Перефразування змісту повідомлення співрозмовника для перевірки розуміння.

Уточнення почуттів і потреб іншої людини без нав’язування інтерпретацій.

Негайне надання порад, не дослухавши співрозмовника.

Відображення почуттів співрозмовника з можливістю уточнити, чи правильно їх зрозуміли.

Переведення уваги на власні переживання замість з’ясування досвіду іншої людини.

«Коли під час обговорення мене перебивають, я відчуваю роздратування, бо для мене важливо мати можливість завершити думку. Чи можеш дати мені договорити?»

«Ти егоїстично поводишся, тому негайно припини».

«Коли домовленості змінюються без попередження, я відчуваю тривогу, бо мені важливі передбачуваність і планування. Чи можеш повідомляти мене про зміни заздалегідь?»

«Ти мене не поважаєш, і я хочу, щоб ти нарешті став нормальною людиною».

«Коли під час спільної роботи я не отримую відповіді на повідомлення протягом узгодженого часу, я хвилююся, бо мені важлива координація наших дій. Чи можеш повідомити, коли зможеш відповісти?»

Мета NVC — не перемогти співрозмовника, а сприяти взаєморозумінню й пошуку прийнятного способу взаємодії.

Застосування NVC гарантує, що конфлікт буде розв’язано без розбіжностей.

Усвідомлення почуттів і потреб допомагає точніше висловлювати власну позицію.

Конструктивне спілкування вимагає від людини відмовитися від власних потреб заради збереження стосунків.

Поважне висловлення незгоди та чітке формулювання власних меж сумісні з принципами NVC.