7 Контрольний диктант

Небо було тихе        [кома, нічого] і оз   [е, и]ро було тихе. Небо із своєї в   [е, и]сокості        [кома, нічого] п   [е, и, і] рнуло   [у, в] оз   [е, и]рну глибінь        [кома, нічого] пер   [е, и]кинулося        [кома, нічого]вист   [е, и] лило собою дно, і сонце з             [разом, окремо, через дефіс]під хвиль пробивалося на світ. Небо втопилося, а озеро світило сонцем.

Сонце в   [е, и]робляло те             [разом, окремо, через дефіс]ж саме і з соснами, які поодиноко стирчали на кручах.

І все мовчало           [кома, двокрапка, тире] ліс, який вибухнув зеленим полум          [апостроф, нічого, мь] ям і мріяв; поля, що ро   [з, с]лилися пові          [н, нн, нь, апостроф]ю колосків   [і, й] притихли; і Катря на березі озера.

Густа леп   [е, и]ха        [кома, нічого] низька осока        [кома, нічого] чорноголовий оч   [е, и]рет        [кома, тире, нічого] все остовпіло від того дива і не зважувалося ш   [е, и]леснути.

Тільки високі дуби - прадавні вартові бер   [е, и]гів, своїми верхів          [апостроф, нічого, в]ями діставали середину озера, тя   [г, х]нулися до того сонця, що світило із самого дна, але не        [разом, окремо]могли досягнути, не        [разом, окремо]могли вловити його. А воно йшло по небу        [кома, нічого] йшло і по дну        [кома, нічого] та заманювало за собою дуби.

Прізвище вчителя української мови та літератури

Ім'я вчителя