7 клас. Контрольне читання мовчки.

                             [Прочитайте текст., Дайте відповіді на запитання]

СЛАВЕТНИЙ ЛІКАР АГАПІТ

Тяжко захворів князь Володимир Мономах. Різні знахарі й цілителі бували в нього, але ніхто нічим не годен був допомогти. Здавалося, настала судна пора прощатися князеві із цим світом. Та ось хтось сказав, що в монастирі Феодосія Печерського в Києві живе незвичайний монах на ймення Агапіт, який лікує всі хвороби й повертає всіх з лабет смерті до життя.

Послали із Чернігова до Києва гінців. З'явилися вони до ігумена монастиря й прохають негайно відпустити знахаря-чудотворця Агапіта до міста Чернігова. Той відповів, що не владен над Агапітом і не може йому давати ніяких наказівок: Агапіт учинить так, як сам вважає за потрібне.

Попрохали покликати Агапіта. Прийшов він, уважно вислухав послів від Мономаха. Зітхнув і відповів на їхнє прохання, що наклав на себе обітницю, заприсягся перед Богом ніколи не кидати стін святої обителі, а тому й не може рушити з ними на Чернігів. Мономахові посли гнівалися на Агапіта, всовіщали його і благали зламати присягу в ім'я порятунку руського князя. Але Агапіт був невблаганний. Однак обов'язок лікаря не дозволяє йому лишити Мономаха без допомоги. І не тому, що той славетний князь, великий син руської землі. Для Агапіта всі хворі рівні, усі однакові, ніколи й нікому не надає він переваги, усіх прагне зцілити від недуги. І передав Агапіт через посланців чудодійне зілля для Мономаха. Ще й запевнив, що той скоро стане на ноги.

І сталося диво. Князь Володимир Мономах, який сумно думав, що йому вже ніколи не топтати рясту, одужав. Радість його була невимовна. Він вирішив озолотити ченця на віддяку за його медичне мистецтво. І знову мчали Мономахові посланці до Києва, до монаших печер. Везли Агапітові винагороду - багато золота. Але він, дізнавшись про мету їхнього приїзду, навіть не вийшов до них. Переказав, що навіть не торкнеться до золта, і звелів його роздати убогим біля воріт монастиря. Тоді вважатиметься, що він одержав княжу винагороду. Ошелешені посланці виконали Агапітове бажання.

Чимало таких епізодів в Агапітовій біографії. Славетний лікар, з яким на той час ніхто не міг зрівнятися мистецтвом повертати людей до життя, ніколи не брав ніяких винагород за свою роботу. І навіть саму думку про них вважав гріховною. Усі дивувалися йому, навіть ченці з печер, бо не було меж його безкорисливості. Не випадково він вважався одним із найближчих учнів Феодосія Печерського. Завжди жив і діяв за його заповітами.

Він зціляв недугу зіллям і словом. Знався на травах, на їхніх чудодійних властивостях і давав хворим різні відвари. А слово його, як сказали б, мабуть, сучасні медики , було словом талановитого гіпнотизера. Те слово також благотворно впливало на людей, заспокоювало їх, одганяло переляк і тривоги, викликані недугою, переконувало кожного, що неодмінно переборе свою хворобу.

Звичайно ж, він був не єдиним лікарем у монастирі. Багато монахів вивчало медицину й ставало знахарями-чудодійниками. Але найбільша слава йшла по всій руській землі саме про Агапіта. Про нього з великим захопленням оповідають давні хроніки. Його ім'я для літописців не менш славетне, аніж імена князів, видатних державних діячів чи полководців. І це зрозуміло: людина досягла виняткових успіхів у своєму благородному, потрібному всім на землі ремеслі ( М. Слабошпицький).

У тексті немає мікротеми:

Лікар Агапіт жив у: