7-А 11.03.24 НАПИСАННЯ ПРИСЛІВНИКІВ РАЗОМ І ЧЕРЕЗ ДЕФІС

босо/ніж, казна/як, в/середині

водно/час, поза/очі, з діда/прадіда

на/спіх, будь/де, що/літа

у/голос, мимо/волі, за/багато

на/весні, у/двох, с/краю

на/рівні, казна/коли, до/долу

де/сь, невідь/де, по/підтинню

на/весні, зо/зла, урешті/решт

насам/перед, по/своєму, ані/як

поза/вчора, вряди/годи, на/вперейми

по/третє, у/зимку, на/вздогін

по/ночі, о/півдні, на/половину

на/виворіт, на/весні, у/тричі

що/духу, за/темна, видимо/невидимо

у/стократ, по/перше, як/найдовше

по/батьківськи, до/щенту, на/двоє

по/східному, пліч/о/пліч, казна/коли

ані/трохи, по/твоєму, по/іншому

по/французьки, хтозна/де, аби/як

позато/рік, по/людськи, як/не/як

з/верху, по/друге, хтозна/як

по/християнськи, у/двічі, більш/менш

так/то, сяк/так, десь/інде

по/нашому, по/третє, по/декуди

на/осліп, аби/то, казна/коли

по/своєму, зроду/віку, будь/де

часто/густо, як/небудь, де/далі

по/третє, ані/чичирк, по/господарськи

часто/густо, на/приклад, по/їхньому

ось/ось, хоч/не/хоч, повсяк/час

аби/куди, пліч/о/пліч, без кінця/краю

далеко/далеко, ледве/ледве, по/польськи

Ставок почав по-троху заростати лататтям та осокою.

Лише де-не-де спалахували й мерехтливо миготіли сліпенькі вогники.

По обидва боки шляху без кінця-краю колосилася пшениця.

Замріється коли-не-коли гайок чи діброва, самотня верба чи груша.

Ми рушили в ніч поодинці, мов тіні.

Над степом, угорі, летять журавлі.

Крута гора, рови, ями анітрохи не перетинали шлях.

Віки ішли, народ не перевівся, і врешті решт вони зробились нами.

Крізь вікно ледве-ледве сіріло небо.

На вихрястій голові казна-як тримається картуз.

І зорі висіли так рясно ранетами на-вкруги.

З діда-прадіда зеленіють під сонцем поля України.

Тихо-мирно спала зграя лебедина.

Зроду-віку сонце уособлювало сили добра й правди.

Сонце пекло немилосердно, по-літньому.

Ми так хотіли мимо хідь додому зазирнути.