6 Займенник ( особові, зворотний)

2

3

4

5

6

2

3

4

5

6

Його побачили кілька пташок, один Зайчик та один їжачок.

Його оченята засвітились і заполум'яніли, наче найкоштовніші аметисти, а може, як бірюза чи ще якесь там голубе каміння.

Зайчик та їжачок розтулили роти від здивування, а пташки забули на мить, яку це вони пісню співали.

Його маленькі п'яточки миготіли швидше від спалахів на воді у вітряний сонячний день.

Прийшов до нього із скрипкою Цвіркун і програв колискову, а під колискову навіть дорослі засинають, не те що зморений від цілоденного бігання Бігунець.

Проміння розлетілося, як розвіяне вітром волосся, перетяло павутину, яку зіткав на вході до Бігунцевої печерки Павук.

Це він так оберігав свого приятеля від комарів, мух та ос, бо не вірив у їхню, хай і заповіджену, дружбу.

Він помчав до річки, аж замиготіли йому п'яточки.

Потім пробігся по лісі, з'їв кілька суниць і кілька чорниць, закусив солодким корінцем, який ніжно пах, і запив кількома великими краплями роси.

І так уже він купався, так уже сипалися бризки, що, здавалося, якийсь водограй вибився із водного плеса і зависли над ним маленькі тремтливі веселочки.

Павук подумав, що Бігунець розказав цю казку не так йому, як собі.

— Всі ми дбаємо про те, щоб наїстися,— сказала розважно Ворона,— але в кожного є багато й інших турбот.

— Ми любимо світом помилуватися, і хоч я, приміром, сама без
музикального слуху, але люблю інших пташок послухати.

Немає в нього іншої турботи, тільки їсти.

Він ніколи не прислухається до чудової пісні солов'я чи синиці.

Він нікого не любить, Бігунцю, бо немає йому кого любити...

Всіх їсть Котило, одних тільки гадюк не чіпає, боїться, що вкусять його.

Перед ними стояв маленький чоловічок, такий маленький, як мізинець семирічної дівчинки.

І коли заплющив він очі, то побачив перед собою Котила.

Отаке-то страшило побачив Павук перед собою.

Павук подумав, що Бігунець розказав цю казку не так йому, як собі, бо, певне, і він злякався Котила.

Бігунець ... спокійнісінько почав збирати хмиз і сухе листя, траву й бадилляччя, щоб зробити собі в печерці постіль.

— Як добре,— сказав він сам до себе,— що я оселився у цьому новому лісі!

дякую вам

телефоную йому

вибачте мене

милуватися нею

доріктути вас

глузувати з нього

чекати на них

під'їхати да нас

Павук, вилазячи з темряви, сказав, що тут я живу , але побачив, що ти бігаєш , і вирішив поступитися тобі житлом.

Павук, вилазячи з темряви, сказав, що тут він живе, але він побачив, що ти бігаєш , і вирішив поступитися тобі житлом.

Павук, вилазячи з темряви, сказав, що тут він живе , але побачив, що той бігає , і вирішив поступитися йому житлом.

Павук, вилазячи з темряви, сказав, що тут він живе, але побачив, що він бігає , і вирішив поступитися своїм житлом.